Рок. Хеві-метал. Треш. Прогресив-рок. Дет. Блек ... Звичайно, всі ці напрямки Вам знайомі й любі, пісні не залишають плейліст, шафа заповнена мерчем, а серце праведним пекельним вогнем, отже, нам по дорозі. Не пропустіть, зовсім скоро вийде номер легендарного музичного журналу «TerroraiseR». Тут ми публікуємо частину статті, написаної для культового видання.
А тепер, уявіть, програйте у себе в голові улюблену пісню, але найгарячіший, драйвовий її епізод.
У мене чомусь відразу спливла I Disappear, самі знаєте чия (Metallica;)).
Попса, скаже хтось, застаріле - інші. Ну й бог з Вами.
Згадали?
І що ж Ви чуєте своїм внутрішнім слухом?
Звичайно ж, громоподібні ударні, які в поєднанні з басом змушують серце битися швидше. Природно, гарчить Папа Хет. Клавіші - може є, а може і не є.
Щось забули, так?
Ось крутиться на язиці ...
Гітара. ГІТАРУШКА.
І швидше за все, у Вашій голові звучить вона з хорошим смачним «перегрузом».
Якщо Вас вже відвідала думка взяти в руки гітару, то залиште укулеле хіпстерам, а класику - класикам. Не вірте завучам у музичних школах, що перед електро потрібно повчитися рік-два-три на акустичній, а потім переходити. Ні. В руках у вас повинна бути тільки електруха.
Боротьба за голос. Звукознімачі
Але не було б її, якби одного разу в Америці не почали створювати біг-бенди.
Браві духовики заглушали звук гітари і його потрібно було якось підсилити. Як тільки не ламали собі голову з динамічними мікрофонами, які вловлювали все навколо, але тільки не звук гітари. Муки тривали, поки в світлу голову Жоржа Бошама (George Delmetia Beauchamp) не прийшла ідея зробити перший електромагнітний звукознімач. І це приклад того, як знання в різних галузях змінюють звичні речі і роблять революцію, адже Бошам був не тільки гітаристом і скрипалем, а й захоплювався електротехнікою.
Так, з'явившись на світ, звукознімач почав свій шлях розвитку. Від «підкови» Бошама до сучасних синглів і хамбакерів. Розробками займалися і Гібсон (Gibson) з Фендером (Fender).
Звукознімач являє собою котушку з мідним дротом, розташовану над постійним магнітом. Струна вібрує в магнітному полі, створеному магнітом. Коли в котушці виникає струм, сигнал передається на підсилювач.
Якщо перед Вами одна котушка, значить ви дивитеся на сингл (single), якщо дві, розташовані поруч, то хамбакер (humbucker), а дві котушки одна над іншою - це хамканселлер (humcanceller).
Неможливо уявити собі зараз звучання «тяжеляка» без дисторшна. Що це буде за рок, в якому немає гарчання гітари на перегрузі?
Для цього можна послухати будь-який кавер на рок-пісню, яких безліч в інтернетах, але це все одно не те. Для гри важкої музики ідеально підходять хамбакери, оскільки вони дають найбільш потужний і жирний звук. Їх винахід пов'язано з усуненням двох головних недоліків синглів: вони тихі і вловлюють сторонні електромагнітні перешкоди. Підключення другої котушки усунуло фон. Винаходу шумоподавляючих котушок в 1935 році ми зобов'язані інженерам з фірми Electro-Voice, а найуспішнішим і які мають найбільше поширення став хамбакер Сета Лавера - розробника компанії Gibson.
Звукознімачі бувають активними, коли сигнал датчика передпосилюється завдяки вбудованому мініпідсилювачу і пасивними без передпідсилення.
Активні звукознімачі завжди складаються з двох котушок - це або хамбакери або хамканселлери. Перевагою такого звукознімача є усунення наведень і фону.
Найбільш улюбленими у виконавців важкої музики стали датчики EMG і Seymour Duncan.
Душа звуку. Дерево.
Суперечки про те, впливає дерево на звук електрогітари чи ні, ведуться до цих пір. Але експерименти показали, що таки впливає, хоча це мало переконує прихильників «антидерев’яної» теорії.
Корпус і гриф найчастіше виготовлені з різних порід дерева.
Гриф може бути цілісним або з накладкою. Накладка - з тієї ж породи дерева або з іншої.
Корпус теж не такий простий, як може здатися. Мало того, що він різний за формою і конструкцією, його можуть виготовляти комбінуючи породи, коли основа, наприклад, з червоного дерева, а топ (накладка на верхній стороні корпусу) з клена.
Вибір порід дерева воістину багатий. Корпус виготовляють з вільхи (alder), липи (basswood), червоного дерева (mahogany), агатиса (agathis), болотяного ясена (swamp ash), північного ясеня (ash) та інших. Гриф частіше роблять з клена або червоного дерева, а накладку з палісандра, чорного дерева або так само клена.
Це лише мала частина того, що хочеться розповісти про електрогітарі, адже про неї можна говорити не те, що годинами, днями, роками, а слухати нескінченно.
На закінчення статті поговоримо про вдалий прикладі поєднання музичних порід дерева і якісної електроніки. Йдеться про бренд "Fernandes". Компанія була заснована в Японії в кінці 60-х років 20-го століття і спеціалізувалася на виготовленні фламенко-гітар. Пізніше з'явилися і електрогітари. У 80-х "Fernandes" стали лідерами японського ринку, і вже в 1992-му самураї рушили на Америку. Результат говорить сам про себе: на гітарах цієї марки грають Kerry King (Slayer), Joe Walsh (The Eagles), The Edge (U2), Robert Fripp (King Crimson), Eddie Van Halen, Zakk Wylde (Ozzy Osbourne), Steve Vai, Robert Trujillo (Metallica), Steve Stevens (Billy Idol), Wes Borland (Limp Bizkit), Phil Campbell (Motorhead).
Грають на "Fernandes" і класні українські гітаристи. Йдеться про Антона DragonT Павленко - музиканта з величезним концертним і студійним досвідом, ділив сцену з «Sepultura», «Morbid Angel», «Exodus», «Heaven Shall Burn», «Katatonia», «Marduk», «Destruction», «Tankard », «Overkill», « Iced Earth »,« Hatesphere »,« Hackneyed ».
Інтерв'ю з Антоном Ви зможете прочитати у свіжому номері журналу «TerroraiseR».
Друзі та подруги, беріться за гітару, вона того варта!
Написати коментар