«Метроном» із грецької означає – «закон міри». Всі ми знаємо, що це та штука, яка рівними ударами ділить безкінечний час на рівні проміжки. Постійна і абсолютно точна пульсація – його профіль.
Механічний дерев’яний метроном придумав (приблизно 200 років тому) друг Бетховена – Йоган Непомук Мельцель. Тепер користуються і механічними, і електронними метрономами, які для зручності часто поєднують з тюнерами.
Для Музикантів – це незамінна та надзвичайно потрібна річ. Причому, потрібна для занять на будь-якому рівні, – початківцям, любителям і віртуозам-професіоналам.
Коли, для чого і як працювати з метрономом?
Ним користуються для “чорнової” репетиційної роботи. Ми хочемо порекомендувати Вам декілька провірених практичних етапів занять з метрономом:
1- «Максимальне уповільнення»: спускаємо темп у 2, а то й в 3 рази і як черепаха скандуємо кожну ноту, кожен зворот, кожен мотив. Це допомагає поліпшити якість артикуляції, слугує відпрацюванню точної атаки і глибини звукової подачі.
2- «Максимальне прискорення»: поступово піднімаємо швидкість ударів метронома до максимальної (значно більшої, ніж Вам буде реально потрібно) і при перебільшено-гучній динаміці продовжуємо обігравати ті ж самі ноти й звороти, витримуючи ритмічну точність. Це тренує руки і допомагає напрацювати технічну віртуозність. Щоб Ви почувалися комфортно у будь-якому темпі, щоб рівна гра в нормальному темпі не була для Вас навантаженням, а стала легкою і вільною.
3- «Механічне остинато»: в потрібному темпі (такому, якого вимагає музика) закріпити повторами композицію. Це необхідно, щоб відкрити в собі внутрішнє відчуття потрібного темпу і запам’ятати його. Запам’ятати так, щоб пульсація продовжувалася всередині Вас далі, вже без стуку метронома.
Така робота – надзвичайно складна і далеко не одразу й не за один день все вийде ідеально. Але вона є найефективнішими ліками при нерівній, метушливій грі, при “змазаній” подачі (особливо у технічно-складних місцях). Подібні заняття:
• розвивають внутрішнє відчуття пульсу;
• привчають до темпової витримки;
• виховують ритмічну точність та чіткість;
• формують рівновагу і впевненість подачі.
Всі ці якості повинні бути основою і каркасом для подальшої роботи над емоційно-стильовим боком композиції.
Між іншим, на нашому порталі «Музикант.Укр» є різні метрономи – механічні та електричні, з тюнером і без, по-різному забарвлені. Це на випадок, якщо у Вас ще немає цієї незамінної речі.
Коли метроном не потрібен і буде заважати?
Не варто використовувати метроном у деяких інших фазах занять Музиканта. Наприклад, при роботі:
• над фразуванням;
• над чистотою звука, точністю інтонування;
• із динамікою;
• над агогікою, яку в жодному разі не варто плутати з нерівністю (агогічні прийоми будуть органічними і спрацюють лише тоді, коли Ви будете відчувати точну і рівну пульсацію в середині себе).
Для всіх останніх пунктів теж спрацьовують описані прийоми уповільнення і прискорення. Для того, щоб шляхом безкінечних повторів і вслуховування знайти саме те, що потрібно, знайти ідеальний звуковий варіант.
Ще один цікавий факт – людина, в принципі, не може сприймати і відчувати метр без руху, без реальних ритмічних м’язових скорочень. Це означає, що в “замороженому”, “нерухомому” або “в’яленому” тілі виховати внутрішній метроном не вдасться ніколи! Тому, особливо при роботі над метроритмом – РУХАЙТЕСЬ: покачуйте головою, смикайте ногою або будь-яким м’язом живота, спини, шиї чи будь-яким іншим. Це Вам фізично і реально допоможе. Але також пам’ятайте: якщо Ви не рок-гітарист, а, приміром, академічний скрипаль – тоді будьте обережним. Адже на сцені не всі рухи виглядають доречно і красиво. Іноді вони відволікають чи навіть дратують слухачів. В будь-якому випадку, вони, все ж, повинні бути, але іноді не надто помітними, більш акуратними й повинні відповідати стилістиці музики.
Факти для допитливих:
• Угорський авангардист Дьордь Лігеті написав музичну композицію спеціально і тільки для метрономів. Це «Симфонічна поема для 100 метрономів». Звучить вона досить оригінально і концепційно. А ще – навіює глибокі думки, наприклад про те, що кожне окреме життя – це окремий метроном. Кожен з нас живе у власному темпі. Поліфонія метрономів – це поліфонія нашого сучасного суспільства, нашого світу, нашого життя.
• Інший композитор, теж авангардист і постмодерніст Альфред Шнітке використав метроном у музиці до фільму «Мертві душі». Тут штучність і сухість ударів метронома асоціюються зі світом неживого, несправжнього, нереального, механічного і не духовного. Ось так, – теж концепційно, і теж оригінально.
Написати коментар