Історія компанії D'Andrea - це історія музики 20 століття і основного інструменту для гітарної гри, медіатора. На невеликий пластиковий трикутник покладена важлива місія - передавати енергію і натхнення від пальців до струни. Характер звучання музичного твору безпосередньо залежить від вибору медіатора так само, як він залежить від вибору струн, підсилювачів, ефектів або самої гітари. Виконавці використовують різні комбінації інструментів і апаратури для досягнення і подальшого відтворення оригінального звучання. Гітаристи постійно експериментують у пошуках ідеального медіатора, і D'ANDREA допомагає їм в цьому пошуку починаючи з 1922 року. У 2017-му компанія відсвяткувала свій 95-річний ювілей на ринку.
Та сама "біса"
Історія всесвітньо відомих медіаторів почалася в центрі Нью-Йорка в 1922 році, коли Луїджі Д'Андреа, продавець пилососів, виходець з Неаполя, натрапив на вуличний розпродаж целулоїдних листів, що імітують черепашачий панцир, і форм для виготовлення «сердечок» з них для оформлення коробок з пудрою. Луїджі власноруч виготовив декілька сотень таких 1-дюймових плоских «сердечок» на кухонному столі. Коли його син Ентоні помітив, що вони дуже нагадують черепаховий медіатор, яким його дядько грав на мандоліні, у Луїджі народилася ідея - спробувати продати «медіатори» в музичний магазин. Підсумок - за сигарну коробку «сердечок» у музичному магазині «Г. Ширмер і сини» йому заплатили 10 доларів, чималу як для 1922 року суму. Луїджі зметикував, що справа заладиться і запустив невелику фабрику на 27-й вулиці.
До того моменту більшість медіаторів виготовлялося з черепахових панцирів, щитка атлантичної біси. Звук був чудовим, проте такі медіатори були дорогі, мали властивість ламатися і, крім усього іншого, були дефіцитом. Для виробництва медіаторів застосовувалися й інші матеріали: кістку, камінь, слонові бивні, але настав час для інновацій.
Луїджі виштамповував свої медіатори з целулоїду, використовуючи важку киянку і різноманітні форми з гострими краями власної розробки. Краї медіатора заточувалися з використанням наждачного паперу. Також підприємливий італієць виготовляв і традиційні медіатори з черепахової кістки.
Класичний #350
Панцирі приходили з Європи у вигляді нерівномірних за розміром пластин, їх замочували в маслі і затискали між нагрітими сталевими пластинами і залишали на кілька днів, при цьому зусилля затиску поступово збільшували. Готовий матеріал гарячим знімали з преса і вручну перфоровані за допомогою сталевої форми і дерев'яної киянки з метою отримати якомога більшу кількість якісних медіаторів з несиметричної пластини. Працювати потрібно було швидко, так як охолола або висохла пластина швидко розтріскувалася. З країв пластини «вибивали» тонкі медіатори, ближче до середини - середні по товщині, самі товсті ж виготовляли з центральної частини. Потім їх доводили вручну за допомогою наждачного паперу. Частина медіаторів після цих процедур знову доводилося пресувати, так як матеріал за своєю природою виявляв схильність до нерівномірності.
Процес з целулоїдом був відчутно простіше. Пластини розміром 2 на 5 дюймів були абсолютно плоскими і однакових розмірів. До кінця 1960-х вони були вільно доступні в США, потім стали поставлятися з Італії та Японії.
Деякий час після запуску виробництва Луїджі експериментував з розмірами і формою медіаторів, залучаючи для їх створення знайомих гітаристів: так з'явилися зразки великих і, менших розмірів, більш закруглені або гострі, двосторонні а потім і тристоронні.
Прийшов час категоризації. Всього нарахували 23 моделі черепахових і 56 моделей целулоїдних медіаторів. Серед них був і знаменитий #351, який став стандартом для гри на Fender. Одним з найбільш незвичайних став #84, який вдавав із себе три медіатора #353 різної товщини зі скошеною кромкою, з'єднаних заклепками. Такий медіатор нагадував складаний ніж: медіатор для будь-якого стилю гри завжди був під рукою. Оскільки Луїджі при створенні лінійок враховував потреби багатьох різнопланових музикантів, більшість із сьогоднішніх «інновацій» в гітарних медіаторах можна знайти в каталогах D'ANDREA 1920-х років!
«Той самий» Fender #351
Не забули і про проблему якісного захоплення медіатора. Була створена ціла лінійка з фігурними пробковими виступами-подушечками для зручного захоплення, включаючи знамениті «сердечка» для медіаторів відповідної форми. Ще одна модель забезпечувала надійне захоплення за рахунок виїмки в краї медіатора з прокладеної в ній гумовою стрічкою. Цей дизайн навіть був частиною логотипу компанії з 1920-х по 1950-і роки. Також для кращого захоплення в деяких моделях медіаторів стали робити отвори діаметром 1/4 дюйма. Коли поліграфічне нанесення малюнків і написів стало невід'ємною частиною виробництва медіаторів, для зручності захоплення стали застосовуватися різні «візерунки». Для деяких моделей застосовувалися особливі прес-форми з насічками, що створюють ефект хвилястою поверхні. До 1970 року D'ANDREA перевела рішення проблеми в площину матеріалів, випустивши целулоїд PRO-GRIP. Медіатор змінив блискучий відтінок на матовий, але зате тепер нерухомо фіксувався в руці. У 90-х цей підхід був використаний в лінійці Delrin PRO-GRIP BRITES.
До 1928 року Луїджі Д'Андреа став Генрі Фордом в світі гітарних медіаторів. На напівавтоматичному обладнанні випресовувалось, випечатувалось і оброблялося 59 різних моделей медіаторів, як з целулоїду, так і з черепашачого панцира. Нью-йоркська фабрика виробляла плоскі, рельєфні медіатори, панелі-накладки, чохли та кейси для гітар, басів, саксофонів і акордеонів.
У 1930 році в сімейний бізнес прийшов син Луїджі, Ентоні. Він привніс ряд інновацій, які в більшій мірі стосувалися маркетингу. Ентоні використовував ідеї з цукеркової промисловості і першим розмістив асортимент медіаторів в ящиках з безліччю відділень, накривши їх прозорою кришкою. В результаті медіатори в 4-дюймових пластикових jewel-боксах принесли в 2 рази більше прибутку, і саме так продаються гітарні медіатори сьогодні. Ентоні Д'Андреа розмістив медіатори на картонних виставкових стендах, які розміщувалися по типу мольбертів в точках продажів, помістив медіатори в шухляди. Упаковка була справжнім коником Ентоні, медіатори «Nick Lucas» 1930 року на картонці - яскравий тому приклад.
Медіатори в упаковці
Медіатори, вироблені в 1920-х, використовувалися виконавцями на мандоліні, банджо і акустичній гітарі. Виконавці раннього блюзу і джазу також стали використовувати їх. Складно уявити і музичний вибух рок-н-ролу в 50-х без гітарних медіаторів D'Andrea! Все більше народу бралося за гітару, відповідно і медіаторів потрібно більше. Ентоні (Тоні-старший) почав пошуки нового матеріалу для виробництва медіаторів. Черепахові панцири ставало все важче дістати, до 1975 року вид був занесений в Червону книгу і матеріал більше не застосовувався для виробництва медіаторів. Целулоїд також був дорогим і досить складним в обробці матеріалом. Обробка замовлень затягувалася і була важко контрольована. Щоб задовольнити збільшений попит, Ентоні запропонував формований нейлоновий медіатор з концентричним візерунком для захоплення.
У 1962 році в сімейну справу увійшов син Ентоні, Тоні-молодший. Він застосував свій досвід роботи в авіапромисловості і ввів у виробництво медіаторів сучасні пластмаси, зокрема високоякісний ацетальний гомо-полімер Delrin© від DuPont (лінійка медіаторів Delrex). Виконаний у вигляді листового пластика, він володіє тональними характеристиками целулоїду, а також підвищеною зносостійкість, проте не може бути пофарбований у кольори з переливами, що імітують черепаховий панцир. Однак це компенсується різноманітністю форм, доступних при роботі з матеріалом, сьогодні доступні 7 форм і 6 розмірів медіаторів. З огляду на те, то матеріал також можна формувати за допомогою відливання, Тоні-молодший розробив кілька унікальних форм, щоб задовольнити потреби крокує по світу рок-революції. Форми мають спеціально загострені кромки для забезпечення швидкого відпускання струни і ясності тони і використовуються для виробництва трьох лінійок Delrin: Jetex з багатоступеневим захопленням, Brites і Pro-Grip Brites з флуоресцентної пігментного забарвленням.
Медіатор з лінійки Delrex
Оскільки медіатор # 351 став фактичним стандартом, необхідність в 59 моделях поступово відпала. Тоні, проте, хотів підвищити універсальність цього медіатора. Він запропонував ще дві товщини: 0.58 мм Thin / Medium 0.84 мм Medium / Heavy. Сьогодні ці медіатори поставляються в 8 типорозмірах, товщиною до 2 мм Super heavy. Що стосується форми, 10 класичних моделей, включно з більшістю старих, дійшли і до наших днів.
У той час як професіонали все ще цінували целулоїдні медіатори за якість звуку, поширеність цього матеріалу зменшувалася. Через зростання власної вартості довелося відмовитися від багатьох кольорів. Щоб дати гітаристам по-справжньому економічний медіатор, Тоні ввів у виробництво полімерний пластик V-Resin. Він володіє основними властивостями целулоїду, але значно дешевше з точки зору сировини, широко доступний в різних кольорах, а також з напівпрозорою структурою, стилізованою під напівдорогоцінне та звичайне каміння. Матеріал використовується в декількох преміум-лінійках медіаторів: SPECTRA-PLEC, SPECTRA SHARP з прозорими кольорами, ULTRA PLEC деревного, малахітового або кришталевого кольору і в PRO PLEC класичної форми з жорсткістю super heavy і кольором, що імітує черепаховий панцир.
Тоні-молодший також забезпечив ряд нововведень у пресі на медіатори. З самого початку виробництва для нанесення позначень використовувалося гаряче тиснення, спочатку з логотипом D'ANDREA, а потім з великими літерами імені виконавця. Першим популяризував цей процес Нік Лукас (Nick Lucas). У 1930-х на базі моделі #351 з заокругленим верхом Луїджі Д'Андреа розробив іменний медіатор «Nick Lucas».
Іменний медіатор Nick Lucas
У 50-ті прийшла епоха масового виробництва медіаторів для гітарних компаній, яка вимагала більшої деталізації у пресі та автоматизації процесу, аж до упаковки. У 60-ті прийшла епоха розквіту Року з великої літери і кожен виконавець і магазин захотіли мати персональні медіатори. Тоні Д'Андреа розробив, мабуть, найбільш швидкодіючий комплект обладнання для штампування, нанесення написів і упаковки продукції. У 90-х він фактично зробив революцію, запровадивши в техпроцес тамподрук, яка дозволила позбутися від недоліків, властивих гарячому тисненню (швидкість, обмеження в дизайні). Тепер стало можливим використовувати найскладніші багатобарвні логотипи. В 1996 році на гітарний медіатор можна було нанести навіть фотографію!
Різні варіанти друку і кольорового виконання D'Andrea
Сьогодні D'ANDREA виробляє 12 лінійок медіаторів під брендом D'Andrea і спеціальні моделі медіаторів для багатьох провідних гітарних виробників, медіатори з спецдизайном для тисяч роздрібних музичних магазинів по всьому світу, моделі для ветеранів сцени і сучасних виконавців. Серед ендорсерів такі відомі особистості та групи як: Ел Ді Меола, Лі Рітенур, Річі Самбора, Bon Jovi, Slayer, The Ventures, а також безліч інших музикантів різних стилів і напрямків. Всього в архівах D'ANDREA зберігається понад 30 000 оригінальних прес-форм для медіаторів.
Після 80 років виробництва, розробки, інновацій сьогодні медіатори виготовляються з 5 різних пластмас, включаючи целулоїд (CLASSIC). Коли кермо влади бізнесом в 40-х роках минулого століття перейшли до сина Луїджі, Ентоні, він розширив асортимент продукції за рахунок кейсів та інших гітарних аксесуарів. Сьогодні його онук Тоні управляє сімейним бізнесом разом зі своїм швагером Чарльзом Люссо, який виконує функції генерального менеджера, і його дружиною Розмарі. До 1999 року компанія вийшла на широку світову аудиторію, пропонуючи покупцям сотні музичних аксесуарів: засоби для догляду за інструментами, ремені для гітар і духових інструментів, і звичайно ж, предмет особливої гордості компанії - створені кращими професійними інженерами гітарні медіатори з целулоїду.
Написати коментар