На гостину до «Музиканта» завітав відомий співак, актор, режисер Дмитро Тодорюк. Він розповів ще й про своє фольклорне минуле.
Фронтмен гурту «AVIATOR» Дмитро Тодорюк – молодий, але відомий артист, а у своєму портфоліо має вже і режисерські постановки, і зйомки в кінострічках, і досвід викладача вокалу, крім того, є автором текстів та музики багатьох пісень... Так, у минулому році Дмитро Тодорюк уперше в Україні здійснив постановку ситком-опери «Бастьєн і Бастьєнна» на музику Вольфганга Амадея Моцарта. А, наприклад, у його дипломній режисерській постановці (НМАУ ім.П.І.Чайковського) – опері «Іспанська година» Моріса Равеля – головну жіночу роль виконала Сусанна Джамаладінова, яку всі знають як Джамалу. Також Дмитро Тодорюк разом із композитором Дмитром Саратським створили оперу-містерію «Купала» (за Миколою Гоголем), яка ще чекає на свою повноцінну реалізацію.
Тодорюк-режисер дебютував із постановкою комічної опери «Груди Терезія» Франсіса Пуленка на сцені Київського муніципального академічного театру опери і балету для дітей та юнацтва, яка була відзначена «Київською Пектораллю» у номінації «Найкраща музична вистава». Тут його постановки тривають і нині.
Вже цієї суботи, 4 лютого, можна переглянути першу в Україні ситком-оперу «Бастьєн і Бастьєнна» на музику Вольфганга Амадея Моцарта в оперному театрі на Подолі, а 17 лютого у театрі «Мізантроп» Дмитро Тодорюк зіграє роль адвоката у виставі «Запрошення на страту» за однойменним твором Володимира Набокова (режисер – Ілля Мощицький) на сцені Національного академічного театру російської драми імені Лесі Українки.
Гурт «AVIATOR» існує вже понад десять років і планує навесні чергове концертне турне містами України. Не проґавте! Історія їхнього «життя» почалася після телепроекту «Шанс», а нещодавно «AVIATOR» презентував новий кліп. Перегляньте:
«Музикант» розпитав Дмитра Тодорюка про його дитячі роки та про те, як почався його зірковий шлях:
«Мої батьки – не музиканти. Мама, правда, співала у самодіяльному студентському колективі в Чернівцях. Я бачив фотографії, мабуть, і вони мене надихали. Ще в дитинстві була родинна традиція: тато на свій магнітофон «Весна-202» записував моє та в дуеті з сестричкою виконання пісень на свята – новий рік, мамин день народження... Однією з перших була, мабуть, саме українська пісня «Ой, на горі два дубки».
Звісно, у дитинстві часто був у селах, де жили бабусі. Тут чув різдвяні, весільні, поховальні, застільні, купальські пісні – всі вони відклалися у моїй пам’яті, мені подобалося, як дорослі заводили їх… Особливо пам’ятаю вертепи. Так, на наступний день після Різдва, повертаючись додому від бабусі, їхали з батьками в автобусі: у кожному селі до пасажирів заходили колядники. Свій виступ вони закінчували піснею «Нова радість стала». Можливо, саме тому вона мені запам’яталася дуже сумною, бо я повертався додому від бабусі, яка жила в селі Суходіл Рожнятівського району Івано-Франківської області. Але вперше почув українську пісню, все ж таки, на стадіоні під час гала-концерту першої, а сьогодні вже легендарної «Червоної рути» у Чернівцях. Мені тоді було майже сім років.
Але загалом музика «прийшла» до мене від маминого наймолодшого брата, який був старшим на шість років і грав на скрипці. Так, у п’ять років я вирішив бути скрипалем. Але через півроку мама мене забрала зі школи, оскільки моя викладачка була занадто суворою і жорстокою... Я був непосидючим, що природно для такого віку. Одного разу мама прийшла раніше та побачила все на власні очі, був скандал, звісно…
Також мій старший двоюрідний брат грав на акордеоні. Тому я вирішив в другому класі загальноосвітньої школи, що теж буду акордеоністом. Але навчання йшло так само зі “скрипом”: у цей час я більше писав музику, навіть, десь є ці нотні записи. Цю творчість мій викладач схвалював, але він розумів, що етюди Черні та чардаші були якось мені не до душі, я ходив на уроки з фаху без натхнення і в четвертому класі отримав оцінку «єдініца». Мій викладач із фаху спеціально зробив запис прописом, щоб я не виправив на «чотири». Тоді я вже потрапив у фольклорний театр, і мені вже не подобався акордеон. Я вигадував, що захворів чи ще там щось. І одного разу заявив викладачу, що взагалі хочу бути вокалістом… Але якось, все ж таки, закінчив школу. Та от зараз згадав знову про цей інструмент: я співаю і граю на акордеоні під час виконання ролі у виставі «Запрошення на страту».
Насправді, завжди тяжів до гітари, але з гітарою на той час якось не складалося. Тільки, коли я вже був дванадцятирічним, мені купили гітару легендарного українського бренда «Трембіта». Тоді вони ще не вміли робити інструменти. Моя «джамбо», наприклад, була зі здоровенною декою, з відстанню між струнами та ладом майже сантиметр – це був «ад», а не гітара. Але я намагався сам вчитися грати, навіть, на такому недосконалому інструменті.
У Чернівцях діяв приватний театр – духовно-мистецький центр «Голос». Його створили дорослі актори, які «відкололися» від обласного музично-драматичного театру імені Ольги Кобилянської. При центрі відкрили студію «Ґердан» для дітей як альтернативу будинку юнацької творчості. У нас були народні танці, хоровий та сольний спів і, звісно, акторська майстерність. Один із моїх викладачів – Андрій Михайлович Циганок – був також паралельно викладачем акторської майстерності для учнів старших класів у гімназії, де я вчився. Одинадцятирічним я потрапив у цю дитячу фольклорну студію. Пам’ятаю цей момент: мама подарувала мені три книжки з народними піснями та новину про моє зарахування в студійці. І вже у дев’яносто четвертому році зіграв першу виставу – «Українські старожитності», де діти виходили та співали дві пісні: «Там за гаєм зелененьким» і «Коломийки».
Через десять років я потрапив у проект «Шанс», де теж виконував народну пісню «Та й випустила соловейка». Цю пісню почув від режисера й актора Гриця Гладія, в якого був на майстер-класах. Він будував свої заняття, акції, дійства винятково під традиційні пісні. На телепроекті, коли вирішувалося, що саме мені співати, Кузьма запропонував виконати щось з мого театрального репертуару, і я автоматично заспівав її. Здається, якщо мене вночі розбудити, то співатиму «Соловейка» (сміється)».
«Музикант» стежить за творчістю українських артистів. Так, найближчий виступ гурту «AVIATOR» вже зовсім скоро – 14 лютого. У виконанні романтиків Ігоря Воєвуцького, Андрія Сторожа та Дмитра Тодорюка звучатимуть пісні для всіх закоханих у легендарному «Caribbean Club»!
Відкривайте нові “сторінки” творчого життя улюблених артистів разом із «Музикантом»!
Написати коментар