Ханг називають магічною літаючою тарілкою, космічним інструментом і, навіть, «глюкофоном». Можна бути точно впевненим у тому, що цей музичний інструмент – представник нового тисячоліття.
Цей інструмент існує лише 16 років. Народження хангу відбулось у 2000 році у швейцарському місті Берн, саме на межі другого і третього тисячоліть. Його «батьками» стали Фелікс Ронер (Felix Rohner) та Сабіна Шерер (Sabina Schärer) з компанії PANArt. Вони тривалий час досліджували сферу резонуючих ударних інструментів: до них належать гонг, гатам, гамелан, карибські сталеві барабани, тибетські чаші, дзвіночки та багато інших інструментів, поширених і не дуже.
До таких «пошуків» швейцарців підштовхнув їхній знайомий музикант – перкусіоніст Рето Вебер (Reto Weber). Він запропонував Феліксу і Сабіні здійснити експеримент з тринідатським стилпаном (сталевий барабан з острова Тринідат): додали до нього резонуючу частину, аби отримати бас, а також вивели тональні поля назовні. У процесі такого творчого пошуку було виявлено нові цікаві акустичні відкриття, котрі втілились в інструменті першого покоління хангів у 2001 році. За версією його творців, свою назву ханг отримав від слова «рука» на бернському діалекті німецької мови. Нині термін є офіційно зареєстрованою маркою.
Цікавий факт. За задумом його «батьків» ханг повинен був стати певним лікувальним інструментом, навіть, своєрідною панацеєю. Однак, після поширення відео з виконанням на цьому інструменті в Інтернеті, слухачі назвали його саме музичним.
Ханг складається з двох металевих напівсфер, створених зі сталі секретного складу. Один бік називається Дінг (Ding), другий – Гу (Gu). На боці Дінг розміщено 8 тональних зон з демпами – певними вм’ятинами, що якраз і створюють тональне коло (гаму, лад). У центрі кола – центральний «купол» Дінг: найнижча нота інструмента. На боці Гу знаходиться отвір резонатора. Цей бік може використовуватись як окремий музичний інструмент, його звук схожий на глибоке підводне «булькання», або цей бік використовують для модуляції Дінга.
Декілька слів про звуковидобування на хангу. Грають на ньому кінчиками пальців, великими пальцями, кистю. Можна "знімати" звук з мембран, м’яко вдаряючи по них пальцями, можна їх потерти, щоб отримати гудіння (схоже з тибетською чашею або музичною пилою), а також – стукати кісточками пальців або грати цілою долонею. Кожна «сфера» цього інструмента звучить по-своєму. За рахунок цього урізноманітнюється темброве забарвлення всіх звуків і призвуків, що дає можливість втілити на цьому інструменті будь-яку примху музиканта.
Цей інструмент поєднують в ансамблі з арфою, бонгами, та навіть з одним із найстаріших музичних інструментів – діджеріду.
Цікава ситуація з покупкою хангу для власної творчості. Цей незвичайний музичний інструмент не виготовляється масово, тільки невеликими партіями. Щоб його отримати, потрібно написати виробникам лист і розповісти власну історію з поясненням, для чого Ви хочете отримати цей інструмент. Такою була ситуація до 2012 року. Наразі виробництво оригінальних хангів призупинено…
|
Олеся Борсук |
 |
Написати коментар