Kangaba - звук, родом з Африки

Майстри

Більшість майстрів походять з касти ковалів. У Малі їх ремесло передається у спадок, спочатку вони також виготовляли сільськогосподарські і побутові інструменти.

Збиральники, як правило, самі є перкусіоністами, що виступають на весіллях і хрещеннях. Виготовлення інструментів дозволяє їм жити в злагоді зі своєю пристрастю.

У Kangaba найвигідніші розцінки. Це правда, що Kangaba безкомпромісні в тому, що стосується якості. Ці розцінки легко дозволяють майстрам облаштувати будинок в Бамако, виховувати там дітей і піклуватися про свою сім'ю.

Матеріали

Використовувана ними деревина дуже щільна, має незрівнянний відтінок і зустрічається лише в цьому регіоні Західної Африки між Малі і Гвінеєю, відомою як Мандінка. В Малі цей матеріал називають: Гуен, Лінге, Дугура, Діала.

Для захисту дерева майстри використовують лак на водній основі без розчинників.

Шкура малійских кіз і корів славиться своєю тональністю завдяки своїй "сухій" еластичності. Козина шкура не обробляється при виготовленні джембе; її просто голять вручну. Для дундунів використовується сира, неголена коров'яча шкура.

Обв'язки виготовляються зі сталі, покритої синтетичною тканиною.

Попередньо натягнуті мотузки - французького виробництва, їх відтінки спеціально розроблені Kangaba, щоб відповідати кольору дерева.

Виготовлення джембе

Все починається з дерева. Традиція Мандінка, заснована на анімізмі, наказує принести жертву перед тим, як зрубати дерево.

Ковалі спочатку підготовують колоду сокирою, потім обтесують її ззовні, щоб надати їй форму джембе.

Після тримісячної сушки скульптори прикрашають барабан і знову шліфують перед нанесенням лаку.

Потім зварювальник з міліметровою точністю встановлює на барабан три сталевих ременя.

Складальник ретельно підбирає козячу шкуру за якістю і товщиною в залежності від діаметра барабана. Потім він замочує її в воді на кілька годин, голить і прикріплює ремені до центру шкури. Після чого він прикріплює мотузку між ременями і обережно тягне, щоб помістити шкуру на барабан.

Через 1-2 дня шкура висихає і він може приступити до першого натягу.

Через 15 днів можна переходити до другого натягу і так далі, поки шкура не стабілізується.

Все, що залишається робити музиканту, це час від часу натягувати джембе, перехрещуючи вертикальні мотузки.

Щасливої ​​гри!

Ka djembé fo! (En bambara)