Коли варто починати музикантові? Мені за 30, чи є шанси? Чи варто починати? Інтернет кипить подібними пошуковими запитами, й нас переконливо запевняють, що аж ніяк не пізно, що завжди і все залежить лише від бажання й наполегливості. І це правда.
Однак всесвітньо відомих музикантів, які почали навчатися музиці дорослими, в реальності зовсім небагато. Ми не песимісти, а зовсім навпаки. У даній статті ми поставимо декілька важливих запитань щодо цього та спробуємо таки розібратися, з’ясувати: що до чого.
Пізно, це коли?
Рано – це… не впевнені, що існує нижня межа, але приблизно з 2-3 років.
Нормально – це в 4-7, адже більшість професійних музикантів на планеті Земля за всі часи її існування починали свою музичну кар’єру саме в такому віці.
А от з “пізно” ситуація не така прозора. Для академічних скрипалів та піаністів 8-9 – це вже вважається запізно. Для духовиків, ударників та гітаристів пізно починається приблизно в 10-12.
Для вокалістів, для рок- і поп-музикантів така межа дуже гнучка. Хтось починає в 13, хтось в 15, в 17, у 23, а хтось 30-річним, і це не є принциповим фактором.
Трохи фактів
Хто починав рано? Такі видатні музиканти світу, як Моцарт, Бетховен, Чайковський, Бах, Шопен, Паганіні, Ойстрах, Ростропович, Паваротті… Джон Леннон, Боб Ділан, Шакіра, Брітні Спірс, Джамала, Святослав Вакарчук, Оля Полякова і, скажемо відверто, майже всі популярні музиканти, яких ми з Вами дуже добре знаємо.
Якщо тих, хто почав рано, у нас є ціла купа для прикладу, то тих, хто пізно почав, називатимемо повільніше і по одному.
Пол Макартні (Paul McCartney). У 14 років татко подарував йому трубу. Так, саме трубу, яку дипломатичний та спритний Пол дуже швидко обміняв на гітару. Ось так воно було.
Вейн Койн (Wayne Coyne). Історія музиканта гурту «The Flaming Lips» пахне жареним в прямому сенсі. Адже Вейн відпрацював понад 10 років поваром і лише потім стартував як музикант.
Деббі Харрі (Deborah Harry). Зараз ми її знаємо як засновницю та вокалістку панк-гурту «Blondie». Але до того, як в 31-річному віці вона презентувала перший альбом, сталося багато цікавого. Наприклад, вона працювала секретарем на радіо ВВС, танцівницею, офіціанткою і навіть моделювала для сторінок чоловічого журналу «Playboy».
Тулі Купферберг (Tuli Kupferberg). Вокаліст гурту «Fugs» сконцентрувався на музичній творчості у віці аж за 40. І, все ж, зумів здобути серйозну та епатажну популярність у 1960-ті.
Альберт Франтц (Albert Frantz). Нині відомому і популярному піаністу колись відверто заявляли, що музичну професію йому здобути нереально. Адже для тих, хто вперше сідає за цей надто складний інструмент у 17, досягнути технічної віртуозності нарівні зі тими, хто грав з дитинства, практично неможливо. Його історія може стати для всіх нас величезним підбадьоренням.
Гектор Берліоз. Цей відомий француз починав аж ніяк не рано – вже студентом. Єдиним інструментом, який йому доручили в оркестрі, були литаври. Та головну роль зіграли його фанатизм у роботі та маніакальна любов до музики. Музична кар’єра – не завжди в грі. Його шлях був інший – композиторський.
Валентин Сильвестров. Почав у 15. Нещодавно в одному інтерв’ю композитор зізнався, що може зіграти абсолютно все (навіть, дуже складні твори), але трохи повільніше, ніж потрібно. Те, що він не став концертуючим піаністом, зовсім не завадило йому стати геніальним сучасним композитором!
Що дорослі втрачають назавжди?
Річ ось у чому: аби грати дійсно професійно на технічному, а не лише емоційно-чуттєвому рівні, для того, щоб напрацювати техніку, хороший звук та власний виконавський стиль, потрібні роки. Десятки років.
Цей факт не залежить від рівня таланту, і навіть геніально обдарований хтось не зможе натренувати руки або голосовий апарат за півроку. Народити техніку надто швидко не вийде, так само, як дитину за один місяць, якою б здібною при цьому не була жінка – не допоможе. В обох випадках причина суто фізіологічна, так Бог створив, і нічого з цим не вдієш.
Проблема часу. Дорослі люди цінують кожну хвилину, цінують час, бо час то гроші. І мало хто готовий витратити купу часу заради мрії, яка поки що не прогодує. Тому питання радше не в тому, що навчитися неможливо, а в тому, що мало хто готовий ризикувати власним часом.
Проблема тіла. Вчитися грати легше з раннього віку, з 4-6 років. Тому що м’язи, фізіологічна механіка в дітей більш гнучка та податлива. А от музиканти, які пізно почали, зможуть досягти ефектної віртуозності, але це буде дуже складно. І якщо бути тут необережним – можна нашкодити здоров’ю невідворотно. Пригадайте Роберта Шумана, який почав грати у 17 і грав забагато. Настільки забагато, що кар’єра концертного піаніста була зруйнована назавжди. Однак, не все так сумно, адже Роберта Шумана ми знаємо як одного з найкращих композиторів доби романтизму.
Порада від МУЗИКАНТ.укр: Замість якогось висновку чи своєрідного епікризу ми просто скажемо, що щиро віримо у наполегливість та силу бажання. Грайте, вчіться і досягайте мрій. Для улюбленої справи пізно не може бути ніколи!
Написати коментар