«Музикант.укр» продовжує моніторинг найцікавіших українських музикантів. Про те, чому не баян, але акордеон, і як цей інструмент може звучати сучасно і “качати” публіку, в розмові з нами поділився Іван Завадський (акордеоніст, композитор, учасник гуртів «Жуліки» та «Stalevi Grani»).
Музикант.укр: Іване, ти позиціонуєш себе як акордеоніст, але людям цей інструмент більш відомий як баян…
Іван Завадський: Взагалі, на Заході не існує такого інструмента як баян. Там розрізняють клавішний (key accordion) та кнопковий (button accordion) акордеони. Саме за останнім у нас закріпилась назва баян. Проте, уважно і детально поцікавившись історією, стає зрозуміло, що спочатку з’явився акордеон. Баян – це його російська копія. У мене італійський інструмент Scandalli, і дуже сумнівно, що його можна долучити до категорії баянів.
Музикант.укр: Тобі лише двадцять чотири, але вже маєш купу виступів у різних жанрах та й з різними колективами. Як змінювалось твоє розуміння професії акордеоніста?
Іван Завадський: Свій перший сольний концерт я зіграв ще в музичній школі. Якщо враховувати всі формати концертів, то їх назбиралося близько сотні.
Нещодавно, 22-го травня, був мій сольний концерт у Будинку актора. Це мій перший виступ, коли я не хвилювався над тим, що «о, це ж люди прийшли, і їм треба щось доводити». Ніколи я не відчував такої свободи та задоволення від усього, що відбувалося на сцені та в залі. Звісно, це результат набутого з часом досвіду та багатьох виступів. Але саме цей концерт я вважаю точкою відліку свого осмисленого концертного життя.
Музикант.укр: Хто вплинув на твою творчість і розуміння музики?
Іван Завадський: Насамперед, це моя викладачка в музичній школі, Людмила Юріївна Стебельська. Завдяки їй, у мене сформувались основні навички та розуміння професії. І її настановами я керуюсь донині.
Вплинув на мене й Ігор Завадський. Фактично, це був єдиний акордеоніст, якого можна було побачити в дитинстві по телевізору. Саме він був тим прикладом справжнього артиста, який з концертів у підземних переходах дійшов до аншлагів у Палаці «Україна». Він єдиний акордеоніст в Європі, який збирав такі концерти. Знайомство з ним все перевернуло. Ігор показав процеси музичної індустрії зсередини: і як правильно обирати репертуар, і як домовлятись з директорами концертних залів.
Музикант.укр: Музична освіта українського формату сприяє популяризації цього інструмента?
Іван Завадський: Звісно ж, сприяє (сміємось)! Для того, щоб стати концертуючим музикантом, необхідно пройти всі рівні нашої системи освіти: школа-училище-консерваторія. Все це займає п'ятнадцять років. Протягом навчання в межах системи ми беремо участь в різних конкурсах, які додають статусу. І в підсумку, пройшовши це горнило, ми організовуємо концерти, запрошуємо людей, очікуємо заповнені зали. Але неочікувано ми зіштовхуємось з байдужістю публіки, а потім і з порожніми залами.
Дуже часто навіть дуже хороші акордеоністи не розуміють простої істини: не в кожної людини в світі playlist забитий треками акордеонної музики. А якщо й так, то це або сам акордеоніст, або його мама (сміється). Ми повинні рухатися в ногу з часом і розуміти потреби публіки. Ми п'ятнадцять років вчились грати і розуміти давню та сучасну академічну музику. На акордеоні вона звучить специфічно, і людей до цього потрібно готувати.
Крім того, артист має нести своєю творчістю конкретну ідею, яка була б зрозуміла публіці.
Музикант.укр: Яку ідею несе Іван Завадський? Чому люди приходять на твої концерти?
Іван Завадський: Ще поки в активному пошуку. Нового в цьому жанрі я не придумав, все сказано до мене. Мабуть, декому подобається моя манера виконання. Всі відгукуються на переживання та емоції.
Хоча на кожному концерті присутні стандартні моменти, я намагаюсь кожен робити особливим, не схожим на попередній. Мені подобається все подавати з гумором та самоіронією.
Музикант.укр: Акордеон – народний інструмент?
Іван Завадський: Ну… Це треба гуглити (сміється)… Зараз йому сто вісімдесят років. 23-го травня у світі та в Україні відзначали День акордеона. Мій концерт 22-го травня якраз і був присвячений цій події. Спочатку це був інструмент з п’ятьма кнопками з обох боків, зараз вже є акордеони з MIDI-системами. Прогрес не стоїть на місці.
Акордеон повинен стати модним, сильно та стильно себе позиціонувати. Потрібно зламати народне сприйняття акордеона як інструмента для гри в переході, або інструмента для дідусів/бабусь та інших людей з радянською свідомістю. У нас дуже багато хороших акордеоністів, які по-сучасному використовують інструмент. Ось скажімо «B&B Project». Своєю музикою вони показують, як по-новому можуть звучати народні інструменти. До одного з їхніх треків я зробив аранжування.
Музикант.укр: Які чинники можуть додати акордеону популярності?
Іван Завадський: В умовах безмежної інформаційної доступності, або майже безмежної, у кожного формуються власні музичні смаки та авторитети в цій індустрії. Скажімо, якби замість Івана Завадського на акордеоні зіграв Іван Дорн, інструмент збирав би стадіони. Акордеоністи повинні рухатися до цього, немає нічого неможливого. Просто треба робити цікавий продукт, і самому бути цікавим як людина.
Музикант.укр: Маєш власні авторські роботи чи плани в цьому напрямку?
Іван Завадський: З «Жуліками» ми працюємо над альбомом. Також планую окремий проект клубної музики з акордеоном.
Музикант.укр: А баян зможе “качати”?
Іван Завадський: Баян – ні, акордеон – так! Він те й робить, що “качає” (сміємось).
Музикант.укр: Що б ти порадив молодим музикантам-акордеоністам, які починають свою кар’єру?
Іван Завадський: Вчитися у свої викладачів базових, технологічних моментів, аби стати професіоналом. І одночасно не втрачати своєї творчої унікальності.
Бути чесним і щирим на сцені, публіка це відчуває. Це не я придумав, я став це помічати з досвідом.
Набратися сили і йти до кінця, бити в одну точку і не думати, як скоріше заробити гроші. Музика – це духовна складова нашого життя. Якщо ж думати лише про гроші – нічого не вдасться. Духовно наповнюватись і віддавати це слухачам – ось тоді все прийде. І згодом публіка віддячуватиме не лише оплесками.
Музикант.укр буде радий почути Ваші міркування та підтримати можливі дискусії в коментарях – долучайтеся!
Чи погоджуєтесь Ви, що акордеон – не баян?
А ось що ми знаємо напевно, так це те, що Музикант Музикантові – Друг!
Написати коментар