Зовсім скоро аж у трьох українських містах (Львів, Суми, Київ) прозвучить одна з найкращих барокових опер – «Дідона та Еней» Генрі Перселла. Це буде концертна версія англійського шедевра від творчого об’єднання Open Opera Ukraine.
В очікуванні важливої прем’єри МУЗИКАНТ.укр вирішив трохи пригадати історію. І це не просто набір сухих дат, а суто людська і навіть трохи скандальна оперна історія.
1. Плювки згори. У XVII столітті в партері не було сидінь – там були найдешевші стоячі місця. Внизу повії шукали клієнтів, а зверху на Вас могли плювати сміттям, в найпрямішому сенсі. Тому іноземцям, які потрапили в партер, радили носити широкі шляпи і плащ, щоб не замастися.
2. За шторками. У італійських театрах ложі закривалися шторками. Вистава собі йде, а Ви в той час у своїй ложі можете проводити ділові зустрічі, побачення з коханками, їсти, пити, грати в карти і т.д.
3. Криваві бої. В Англії ситуація теж була цікавою. Сьогодні в театрі ставимо оперу, а завтра влаштовуємо бої, наприклад, бульдог проти бика і… кров, високі ставки, азарт і справжня чоловіча брутальність. Отаке було.
4. Невипадкова архітектура. Своєрідна кастова структура, соціальна стратифікація Венеції безпосередньо відобразилася в архітектурі оперного театру. Для простолюду – партер. Для крутої еліти – ложі другого і третього ярусу (найпрестижніші місця). Для соціального “середняка” – ложі першого, четвертого і п’ятого ярусів.
5. Кастрати. Саме вони були бароковими суперзірками. Від високих і сильних голосів кастратів дами просто шаленіли, і навіть масово втрачали свідомість. І байдуже, що у них ніколи не могло бути дітей і виглядали вони теж не дуже. Бо це Вам не жарти: після кастрації хлопці мали довгі тонкі ноги та повний квадратний тулуб. Тодішнім кастратам до сучасних мачо було надто далеко.
6. “Арія з чемодана”. Арія di baule – це така арія, яка найкраще вдавалася солістові. Її “всовували” у будь-яку оперу за бажанням зірки, і при цьому було зовсім неважливо, який у тому спектаклі сюжет.
7. Кораблі та опера. Революцію в сценічній інженерії оперного театру зробив чоловік, який добре набив руку на конструюванні вітрильних кораблів – Джакомо Тореллі (Giacomo Torelli).
8. Смерть на сцені? До спец-ефектів люди були небайдужими завжди. Були часи, коли на сцені оперного театру знаходилося так багато декорацій, куліс і машин, що це в буквальному сенсі загрожувало життю акторів.
9. Театр із пап’є-маше. У 1723 році у Празі на честь святкування коронації Карла VI було побудовано дещо унікальне – оперний театр із пап’є-маше для вистави Йозефа Фукса (Joseph Fux) «Сталість і сила». Ми навіть не уявляємо, скільки коштів було витрачено на цю гігантську конструкцію!!! А знаєте, що найсумніше? Заплановані три вистави театр не витримав. Просто після другої пішов дощ, і все розмокло…
До речі, епоха бароко - надзвичайно приваблива, хоча достеменно знають про неї одиниці. А всі неймовірні, фантастичні, феєричні, історичні, цікаві барокові факти, про які йдеться в статті, були підслухані у небарокового, але доктора мистецтвознавства і професора НМАУ імені П.І.Чайковського Юрія Івановича Чекана ☺.
Написати коментар