Портрет музиканта – це не тільки його ефектне фото з чергового концерту. Це його життя. Це його мільйон тату. Це його «one love» до сноуборда. Це всі краєвиди, які він бачив з вікна свого позашляховика, і всі фільми, які надихали його на нові пісні.
Ми підготували для Вас інтерв’ю-транформер, яке допоможе зрозуміти і почути те, що стоїть за кулісами сценічного образу. І що, безперечно, впливає на музику, ба навіть більше – народжує ту музику «Dimicandum», якою ми її знаємо. Отже, читайте розмову з Романом Семенчуком – лідером, вокалістом та гітаристом вже багато років улюбленої слухачами рок-групи «Dimicandum»:
МУЗИКАНТ.укр: Ви лідер, вокаліст і гітарист, композитор, автор текстів пісень, booking agent, відповідальний за зв’язки з пресою, головний менеджер гурту… і ще хто Ви? Така універсальність захоплює! Як Ви справляєтесь з такими різними справами, завданнями? Таке навантаження – через безвихідь чи з любові? Яку роботу Ви найбільше любите?
Роман Семенчук: Хотілося б відповісти, що «у вільний від музики час я працюю», але на жаль, все навпаки. Спочатку я брав на себе всі завдання по просуванню, тому що більше не було кому. Звичайно, інші учасники теж брали участь в процесі, але глобально всі організаційні питання завжди були моєю турботою.
Здійснювалося кілька спроб знайти менеджера, але, коли у групи був період активної і бурхливої діяльності, я так і не зміг делегувати комусь організаційні питання, не знайшлося відповідної людини, а далі вже якось “по накатаній” пішло. Вже така я людина, мені важливо все контролювати, тримати руку на пульсі, щоб всі були задоволені. З подібним підходом пов'язана й моя основна робота, і я легко зміг адаптувати такий підхід для потреб «Dimicandum». Хоча іноді це дуже вимотує, і починаєш розуміти, що є ситуації, коли варто включити здорову частку пофігізму. Але це приходить з досвідом.
Найбільше я люблю грати на сцені, не замислюючись паралельно ні про що. Тому, якщо з'явиться людина, здатна взяти на себе питання організації, та якій я зможу довіряти – буду дуже радий.
МУЗИКАНТ.укр: Атмосферний рок – як би Ви пояснили таке визначення? В чому особливості власного стилю і секрети власної атмосфери музики «Dimicandum»?
Роман Семенчук: Atmospheric Metal, якщо бути точним. Це підстиль важкої музики, в якому об'єднуються елементи класичних (death/heavy/doom) і більш сучасних (melodic/alternative/groove) стилів, використовується чистий та екстрим-вокал, а також фонові клавішні аранжування, що додають «атмосферності»; до речі, ми почали використовувати це визначення ще до того, як приставка «atmospheriс» стала мейнстрімом ;)
Особливість нашої музики дуже проста, тут немає жодних секретів – потрібно просто любити те, що робиш, і намагатися робити це якомога краще. Ми дотримуємося цього принципу з самого початку шляху і, багато в чому завдяки йому, досягли всього, що зараз маємо.
МУЗИКАНТ.укр: Розкажіть про життя гурту «Dimicandum» протягом останнього року (чи двох): наскільки воно активне зараз? Розкажіть нам про нову музику.
Роман Семенчук: В останні пару років наша активність сильно знизилася. Це пов'язано як з деякими побутовими складнощами, так і з черговою зміною складу. Спочатку довелося знову шукати барабанщика, а потім і бас-гітариста. Зараз ми повністю укомплектовані – місце ударника зайняв Максим Кононенко (ex Infinite Tales, ex-Pomsta), а за бас взявся мій давній друг Вова Вітряк. На даний момент ми працюємо над новим матеріалом, який стане логічним продовженням альбому «The Legacy Of Gaia», але водночас буде трохи «злішим» в музичному сенсі.
МУЗИКАНТ.укр: На Вашу думку, як ви змінилися або не змінилися, як група (зовнішньо/внутрішньо/формально/неформально/по суті/за форматом) від початку створення?
Роман Семенчук: Звичайно, ми змінилися, і це цілком закономірно, враховуючи, скільки часу минуло. Коли з'явився «Dimicandum», середній вік учасників групи був дев’ятнадцять років, ми тільки вчилися грати на своїх перших бюджетних інструментах. Ми були класичною гаражною групою, що грала на “вбитому” апараті, з текстами російською мовою і невиразною перспективою, але водночас з величезним бажанням робити «круто». А оскільки вільного часу у нас, студентів, було досить багато, то розвивалися ми швидко і успішно. З'явилася осмислена концепція, я почав писати тексти англійською, ми набралися концертного досвіду, з'явився виразний імідж, якісно нові пісні, якимось дивом зібрали гроші та записали EP на студії Макса Мортона, одній з найкращих на той момент (як і зараз). Познайомилися з крутим дизайнером, зробили обкладинку, видали реліз. Далі в тому ж дусі.
За минулі роки ми об'їздили всі великі міста України, познайомилися з тисячами людей в нашій країні і за її межами. Кожен концерт, кожна людина, кожна перемога або невдача залишала свій слід. Приходили і йшли музиканти, музи, друзі, знайомі. Зараз середній вік учасників групи тридцять років. Ми так само маємо бажання робити «круто» і тепер маємо досвід для цього. Ось тільки вільного часу менше в рази, що і є головним стримуючим фактором для появи нового матеріалу.
МУЗИКАНТ.укр: Які плани гурту «Dimicandum» на найближче майбутнє? Які концерти, фестивалі, тури, треки, альбоми?
Роман Семенчук: Планів багато, але ми намагаємося не ставити собі жорстких дедлайнів, у всіх своє життя, свої турботи. Вже є два готові сингли і напрацювання ще на пару треків. Планували зробити реліз цієї осені, навіть почали роботу на студії, але доля розпорядилася інакше. Влітку я отримав серйозну травму ноги і пролежав два місяці вдома, робота була частково заморожена і тільки зараз відновлюється. Також в планах зняти кілька відео, а наступного літа проїхатися по основних фестивалях, чого не дозволила в цьому році моя травма (довелося скасувати кілька виступів). Згодом і новий альбом укомплектуємо нарешті :)
МУЗИКАНТ.укр: «Dimicandum» (з латини: «Треба боротися») – чудова назва! Яка концепція Вашої боротьби? З чим? З ким? З собою? За що? Як?
Роман Семенчук: Сенс цієї фрази дуже індивідуальний і змінюється, залежно від контексту і оточення. У житті за все потрібно боротися, за місце під сонцем, за любов, за повагу, за успіх. Причому, як з навколишнім світом, так і з самим собою. Мене так виховали, і я з дитинства розумів, що в світі нічого не подається на блюдці. У підсумку вирішив, що таке змістове навантаження буде хорошим для групи, в яку особливо ніхто не вірив на момент створення.
МУЗИКАНТ.укр: Знаємо, що Ви любите спорт. Розкажіть, який і чому?
Роман Семенчук: Спорт в цілому – це добре: здорове тіло допомагає і розум тримати в тонусі. Найбільше я люблю сноуборд, це просто «one love». З дитинства хотів спробувати, але не мав можливості. Зірки зійшлися вже в свідомому віці, й відтоді моя «снігозалежність» тільки погіршується. Гори допомагають відволіктися від усіх життєвих складнощів і проблем, а вид на світ з висоти трьох тисяч метрів не передати словами. Але найнеповторніше відчуття – це летіти на швидкості по свіжому снігу, немов у хмарах. Це надзвичайне відчуття свободи, його неможна пояснити, можна тільки відчути.
МУЗИКАНТ.укр: А ще знаємо, що Ви любите подорожувати. Які місця Вас приваблюють найбільше і чому? В якому форматі Ви подорожуєте (наприклад, готелі та прогулянки чи палатка та екстрим)?
Роман Семенчук: Подорожі можна розділити на чотири категорії: музичний туризм, спорт, гастролі та відпочинок на природі. Найчастіше подорожую машиною, у мене великий позашляховик, куди поміщається багато людей і речей. Іноді виїжджаю з наметами хорошою компанією подалі в глушину, щоб не було навколо ні душі. В ідеалі – поруч з водою. В інших же випадках це може бути і потяг, і автобус, і літак. Залежить від мети. У більшості випадків я їду або в гори, або на концерти/фестивалі. Люблю подорожувати Європою на авто, так можна за одну поїздку побачити значно більше, ніж авіаперельотом. Якщо поїздка особиста – можна і в хостелах дорогою переночувати. Але якщо це гастролі – намагаюся “вибивати” нормальний готель або квартиру, тому що до/після виступу важливий хороший відпочинок.
МУЗИКАНТ.укр: Можна вважати, що ці захоплення якимось чином впливають на Вашу творчість? Як Ви вважаєте, особистісні захоплення, характер – це переходить у Вашу творчість? Якщо так, тоді як Ваше життя перетворюється на музику? В чому?
Роман Семенчук: Я візуал – завжди найкраще сприймаю інформацію «на око». Тому так, подорожі впливають на творчість, адже в поїздках завжди можна побачити багато нового і незвичайного, випробувати невідомі раніше емоції. Хоча в цьому сенсі більш істотне значення має кінематограф – більше половини моїх текстів були написані під враженням від фільмів. Ідеї, які виявилися мені близькими, я намагаюся вкласти в музику, а характер і захоплення впливають на образи в піснях та стиль формулювання думок.
МУЗИКАНТ.укр: Розкажіть про свої тату: скільки їх, що вони означають?
Роман Семенчук: Перше і найважливіше тату у мене на лівому плечі – вовк, який виє на місяць, на фоні хвойного лісу. Це дуже важливий образ для мене, такий же малюнок на лівому плечі у мого батька і діда. У нас особливе ставлення до цієї тварини. Так само на лівому передпліччі є напис «Dimicandum». А права рука забита рукавом на «близько-скандинавську» тематику. Там зображені руни, ворон, який перевозить душі «на той бік», череп і дерево, що переходить біля коренів в гори. Значення цієї композиції складно пояснити, це відображення мого ставлення до життя і смерті.
МУЗИКАНТ.укр: У Вас чудовий вокал в різних стилях: як і де Ви цьому вчилися? Як Ви, рок-вокаліст, підтримуєте форму в цьому сенсі?
Роман Семенчук: Насправді я, вважайте, ніде не вчився. Просто слухав записи улюблених груп і намагався підспівувати, виходило непогано. За всю свою кар'єру взяв два уроки вокалу у знайомого викладача. На першому мені пояснили як правильно дихати, на другому – як правильно видавати звук. Далі тільки практика, чим більше і частіше співаєш – тим краще виходить, при наявності природних даних. З досвідом починаєш краще розуміти, на що здатний голос, в яких умовах йому комфортніше і так далі. Для підтримки форми необхідно співати регулярно, але при цьому не виснажувати ресурс зв'язок. Все добре в міру.
МУЗИКАНТ.укр: Які поради Ви, досвідчений музикант, могли би дати початківцям?
Роман Семенчук: Початківцям вокалістам можу порадити кілька речей:
- ніколи не співати в перші дві-три години після сну, зв'язки ще не «прокинулися», і голос може сісти;
- завжди розспівуватися перед концертом/репетицією;
- відчувати свій організм: якщо горло дере – НЕ співати; якщо горло дере після співу – змінювати техніку, звернутись до викладача.
МУЗИКАНТ.укр продовжує збирати на своєму порталі найяскравіші портрети музикантів, найцікавіші факти та найцінніші поради від найкращих профі у своїй справі. А Вас ми запрошуємо до діалогу – чекаємо на коментарі та запитання!
Написати коментар