Артур Данієлян — сірий кардинал української музики

Якщо Ви побачите бородатого стилягу, який виходить із реставрованого красеня Volkswagen Scirocco (припустимо, 81-го року), з вікон якого видніються синтезатори, контролери, колонки, шнури, мікрофони... (і так далі), зупиніться і попросіть селфі, адже цілком ймовірно, що Ви зустріли Артура Данієляна.

Фотограф Олена Божко

Знайомтеся (якщо ще незнайомі): це один із сучасних музичних кріптократів. Один з тих важливих людей, які своїми руками і мізками "роблять" все те, що ми чуємо на концертах, на радіо і ТБ, в таксі та маршрутці, та й, власне, скрізь.

Отже, Артур Данієлян – концертний звукорежисер, саундпродюсер, аудіомонтажер, аранжувальник, композитор і просто творець музичних трендів – ось із ким сьогодні наша розмова.

МУЗИКАНТ.укр: Концертний звукорежисер. Уявімо, що цієї людини немає на концерті – що ж тоді буде? Яка його роль, і наскільки сильно залежить виступ артиста від живої роботи звукорежисера?

Артур Данієлян: Є такий жарт: звукорежисер – це людина, яку ніхто не помічає, поки він працює, але як тільки припиняє, то це стає відразу помітно.

Якщо у артиста немає свого концертного звукорежисера, або якщо той не справляється зі своєю роботою, тоді навіть найкращі можуть на сцені звучати погано і виглядати некомпетентними та бездарними. Це несправедливо! І одна з причин, чому я став концертним звукорежисером – це через внутрішнє обурення такою несправедливістю.

Колись мені трапився запис концерту одного шанованого мною рок-музиканта, на який колектив, швидше за все, не взяв із собою звукорежисера. Було дуже помітно, що артист нервував. І те, як все звучить, "запирає", свистить – це жахливо.

Концертний звукорежисер – це сірий кардинал за спиною артиста, без якого його комфорт і повноцінне самовираження на сцені неможливі. Зв'язок просто неймовірний.

МУЗИКАНТ.укр: У Вас із Олею Поляковою теж є цей тонкий невидимий зв'язок?

Артур Данієлян: Звичайно, Оля настільки звикла до мене, що навіть не хоче без мене виступати. Нещодавно їй довелося поїхати з концертом в Азербайджан (я, як вірменський уродженець, туди не поїхав, через відомі причини). Оля після цього мені й сказала: «Ніколи в житті я без тебе більше нікуди не поїду – це було жахливо!» Наприклад, вона часом хоче щось змінити в аранжуванні, відбивці або інтро вже на чеку. Ця робота виходить за межі стандартних функцій звукорежисера – контролювати звук під час концерту, але оскільки мені цікаво постійно розвивати скіли, і можливості Ableton Live це дозволяють, я Олю балую і виконую її побажання.

МУЗИКАНТ.укр: Чи потрібно звукорежисеру по-особливому відчувати і розуміти артиста як людину?

Артур Данієлян: Так, особливо артистів великих, тому що переважно це люди з характером. І я не відразу це зрозумів – думав, що достатньо бути хорошим професіоналом з технічної точки зору. Але дуже великий відсоток, можливо, навіть відсотків сорок звукорежисерського вміння – це вміння бути психологом. Потрібно шукати до артиста підходи, та й просто намагатися зберігати здорову атмосферу на майданчику.

Все це дуже важливо і одночасно складно. Тому що завжди є людський фактор, у кожного свої якісь справи і проблеми. Технічний бік можна або вирішити, або не вирішити – робота все одно триватиме. А ось психологічну проблему ти або вирішуєш, або не працюєш взагалі.

Жоден професіоналізм не перекриває кострубатості в спілкуванні. Нікому не потрібен злий звукорежисер, який не вміє розмовляти, і незрозуміло, як з ним будувати стосунки. Найчастіше – навіть прямим текстом скажу – треба вміти лестити (це хороше слово).

МУЗИКАНТ.укр: Як давно Ви працюєте в цій сфері, і як бути хорошим звукорежисером?

Артур Данієлян: Я почав працювати в дві тисячі четвертому році – тобто, в індустрії я близько чотирнадцяти років. Я тоді попросив у свого товариша-звукорежисера настанову, і він мені сказав: «Не бухай і будь уважним на роботі». Виявилося, що це складно для багатьох людей, які працюють в даній сфері.

Робота дуже цікава і вимагає великої віддачі, але при цьому часто і недооцінена збоку. Завжди от дивишся на супер-мега-фірмачів, які приїжджають з іноземними артистами, і захоплюєшся: достатньо немолодий дядечко-неформал за пультом, щось крутить, і ось просто видно в ньому якусь вселенську мудрість – це концертний звукорежисер.

На концерті, «БЕЗ ОБМЕЖЕНЬ»

МУЗИКАНТ.укр: Хочеться поговорити і про іншу сферу Вашої діяльності – саунд-продюсування. Чи є в роботі саунд-продюсера своя хороша професійна рутина? Яка вона?

Артур Данієлян: Так, і мені подобається цей рутинний процес. До мене часто приходять із сирим, незрозумілим, записаним на диктофон в поганій якості матеріалом і просять щось з цим зробити. Моя рутина – це з таких чорнових записів потихеньку огранювати діамантик. І щоразу я радію кінцевому результату.

МУЗИКАНТ.укр: Як же Ви працюєте з такою "сировиною", з чого починати?

Артур Данієлян: Перший етап – підготовка міксу до зведення. Це дуже довга, одноманітна і рутинна робота: розставити маркери, де приспіви, а де куплети, або позначити це різними кольорами, почистити все, щоб ніде не було зайвого шуму. Або десь вокаліст чавкнув, кашлянув – це все необхідно прибрати. Мені доводиться це робити самому, тому що я ще не знайшов людини, якій би зміг довірити таку підготовку, а принцип тут такий: чим більше роботи робить одна людина, тим більше це позначається на швидкості роботи.

МУЗИКАНТ.укр: А коли і як працює команда в цьому процесі?

Артур Данієлян: У великих майстрів саунду є спеціально навчені люди, які опікуються винятково рутинною підготовкою сесій до зведення. Але українським саунд-продюсерам доводиться абсолютно все робити самим. В Україні, напевно, взагалі нереально знайти професійного аудіо-монтажера. Тому що у нас це – як професія офіціанта. Хороші офіціанти в Європі дуже цінуються, а у нас сприймають як перехідну професію.

Тим паче, у нас тепер дедалі більше хочуть отримувати гроші, а не заробляти на роботі. Сьогодні одиниці готові вчитися і працювати з рутиною. Для цього потрібно приходити і сидіти за спиною у професіонала. Я так починав, і перше, що я навчився робити – це підчищати голос, тобто, інтонаційно поправляти ті моменти, де музикант злегка не потрапляє в ноти. Це теж довгий процес, але він і дуже творчий.

«Хочу і не можу не робити» – зараз такої романтики стає дедалі менше. До мене багато разів підходили і просилися повчитися – звичайно, до мене можна, я завжди дуже радий. Але далі слів справа зазвичай не заходить.

МУЗИКАНТ.укр: Поділіться, будь ласка, рецептом трендів, адже Ви їх дійсно створюєте. З чого повинен складатися трек, який обов'язково стане популярним? Чи можна зробити з будь-якої людини, яка непогано співає і є симпатичною, зірку, якщо хтось їй напише пісню і зробить аранжування?

Артур Данієлян: Є два інгредієнти. Якщо вони присутні – тоді пісня потрапить практично на будь-яке радіо. Але перший без другого і другий без першого безглузді.

Перший інгредієнт: В пісні не повинно бути програшів, не повинно бути жодного інструментального соло. Програмні директори цього страшенно не люблять, для них, якщо немає співу – це все, це кошмар, це просадка в ефірі, й слухач перемкне станцію. Будь-хто може звернути увагу на те, що часто композиції на радіо звучать від перших слів пісні і до першого соло або програшу, а потім обрізаються. Часом слухаєш, слухаєш, та-да-да-да-да і ... «Ви слухаєте бла-бла-FM» ... – обірвалася пісня. Я раджу не ставити соло, якщо Ви хочете, щоб цю пісню слухали від початку до кінця, раз за разом.

Другий інгредієнт: Це хороша PR-служба. Повірте, свого часу мені довелося багато попрацювати в стіл, нехай і за гроші, і дуже якісно. А все просто через те, що людина або взагалі не знає, що таке PR, і як його робити, або не хоче.

Є така стара романтична думка, що, оскільки я зробив хорошу музику, то мене відразу ж помітять. Так ось – не помітять! Тому що за хвилину на планеті Земля створюється тисяча двісті двадцять чотири з половиною хороших і геніальних композиції (умовно кажучи). І дедалі більше.

Зараз кожен, хто має ноутбук, може бути продюсером. Є приклади (особливо в електронній сфері) успішних музикантів, які роблять музику в "лоджітеківських затичках", в своєму макбуці. Через це ціла індустрія великих професійних студій обвалилася. Музиканти перейшли в маленькі проект-студії, такі, як моя тут, приблизно.

Знаєте, зараз розробляється штучний інтелект в цій галузі роботи зі звуком. Думаю, що фактично років через п'ять ми зможемо взяти мультитрек, закинути в програму і через хвилину отримати готову пісню. Зрозуміло, що людський фактор все одно буде. Машинне красиве зведення – це ще не все. Потрібно вміти розфарбовувати, робити незвичайний для людського вуха стиль. Мене колись просив Юрій Нікітін, відслуховуючи мої роботи, вносити нерівності і шорсткості в мікс, щоб результат був більш людський, так би мовити.

В студії. Фотограф Юля Вебер

МУЗИКАНТ.укр: Проект Вашої мрії – який він?

Артур Данієлян: Все, що я зараз роблю, – це вже моя мрія. Але ще я хотів би спробувати написати музику для кіно. Це було б цікаво, незвичайно. І це для мене своєрідний вихід із зони комфорту. Хоча я зовсім нещодавно таке замислив. А взагалі, я щаслива людина: у мене є практично все, про що я міг мріяти.

Дорогі читачі, а про що мрієте Ви? Які музичні мрії сьогодні літають у повітрі? Можливо, ми допоможемо їх здійснити разом із найбільшим в Україні Каталогом музичних інструментів і обладнання?

Ми дякуємо Артуру Данієляну за таку цікаву і корисну розмову та закликаємо всіх очікувати наступних інтерв'ю на МУЗИКАНТ.укр, долучатися до діалогу і коментувати статті!