Музикант.укр продовжує відшукувати українських виконавців, які ламають стереотипи і пропонують нові неординарні рішення в українській музиці. Про те, як потрапити в британські чарти, сучасно грати фольк і підвищити рівень музичної освіти в цілому регіоні – в розмові з B&B Project.
Про колектив
Тетяна. Спочатку у нас не було конкретної мети. Але було бажання зіграти щось прикольне на своїх інструментах.
Сергій. За місяць до виходу дебютного відео я купив напівпрофесійну камеру. Спочатку тренувався на Тані. Зняв, як вона грає «Листок до альбому» Мирослава Скорика. Потроху опановував відеомонтаж. А потім ми подумали, чому б не зіграти щось разом. Ось і зняли відео на кавер пісні “Nothing else Matter” Металліки. Ми не очікували такого ажіотажу.
Тетяна. Були коментарі: «Що це за інструменти?», «Вау як круто, ми взагалі не знали, що таке може бути», «А що це, бандура? Оце вона так виглядає???» Тобто, УКРАЇНЦІ не знають, як називається УКРАЇНСЬКИЙ інструмент. Усвідомивши це, у нас з’явилась мета нашого проекту, і ми продовжуватимемо знімати такі відео.
Про творчість
Сергій. Деколи кажуть, що у нас музика проста – одним пальцем грається. Для нас, студентів консерваторії, грати складні технічні твори – це не проблема. Але ми хочемо розвиватися разом зі своїм слухачем. І поступово долучати його до складнішої музики. Ось так у нас склався своєрідний “ютуб-курс”: спочатку Металліка, де все по трьох нотках, потім Бетховена «Місячну сонату» заграли. Далі у нас Вівальді, і навіть Барбер. Таким чином ми залучаємо широку аудиторію, знайомимо з новою для цих слухачів музикою.
Тетяна. Обираючи тему для кавера, ми аналізуємо, що ж люди зараз слухають, що зараз актуально. Проте, обираємо насамперед те, що самим подобається.
Сергій. Ми принципово не граємо музику одноманітно, так, як вона вже звучала. Ми намагаємось вносити своє. Наприклад, “Щедрик” ми зробили у клубній версії, “Черемшину” з бітбоксом. Аби така музика поширювалась, потрібно постійно дивувати публіку незвичними поєднаннями.
Тетяна. У “Веснянці”, наприклад, ми використали теми “Ми просо сіяли” і “Подоляночку”.
Звісно, ми прагнемо створювати актуальний матеріал, щоб люди його поширювали, і збільшувалась наша аудиторія. Так вони дізнаються, що таке бандура, баян, і що це може звучати сучасно. Річ у тім, що ця ніша не така зайнята, і ми взяли тим, що пропонуємо нове.
Сергій. Так ми потрапили в чарт британського радіо Classic FM, їм сподобалось наше відео на «Грозу» з «Пір року» Вівальді. (нещодавно B&B Project знову увійшли в рейтинг авторитетної радіостанції, тепер оригінальним виконанням саундтреку серіалу "Гра престолів"‑ Музикант.укр)
Аудиторія B&B
Сергій. Одні кажуть: «Молодці, Ви популяризуєте інструменти, це потрібно, все класно». А інші...:
Тетяна: «…не знущайтесь над інструментами, зіграйте щось нормальне, гопачок чи народну пісню якусь». Деколи траплялись смішні ситуації. Перед виступом у Тернополі у нас був саундчек. Сергій стояв на сцені, визвучував баян, награвав щось з нашого репертуару. За кулісами стояв інтелігентний на вигляд чоловік і півгодини наполегливо кричав: “Чому Баха не граєш, Баха треба грати!!!” І він не заспокоївся, доки Сергій не заграв йому Баха. Вдоволений від почутого, чоловік поплентався геть.
Багато людей, особливо старшого віку, дуже прискіпливо ставляться до нас. Вони звикли чути “звичний” репертуар для таких інструментів. Їм складно прийняти наші обробки, спрямовані на молодь. Тому з їхнього боку звучить неприйняття і критика.
Сергій. Нещодавно за один день до нас підійшли троє людей, які нас слухають і дивляться. Вони чимось схожі між собою. Це чоловіки тридцяти-сорока років у ділових костюмах. Один з них був із Польщі, проїздом в Києві. Загалом, аудиторію в YouTube складають сімдесят відсотків чоловіків. Таня, дякуючи тобі
Тетяна. Після виступу на одному з фестивалів до нас підійшла завуч місцевої музичної школи. Вона розповіла нам історію, якою я досі дуже пишаюсь. Виявляється, що їхні дітки приходять на уроки, показують викладачам наші відео з вигуками “хочемо грати, як вони”. Минулого року в цій школі був повний набір на бандуру і баян. Завуч була шокована, бо такого не бачили вже дуже давно. Ще одна історія про дівчинку, яка навчалася в технічному ліцеї. Переглянувши наші відео, вона настільки запалала бажанням грати на бандурі, що пішла з ліцею і вступила в музичне училище в клас бандури.
Про «Євробачення»
Сергій. Хіба що як гості, якщо запросять. Хотілося, б звісно. Поки що ми виступали у фан зоні «Євробачення».
Тетяна. Ми ж інструментальний колектив. Якщо й братимемо участь, то це буде «B&B» і ще хтось.
Про концерти і найдорожчий корпоратив
Сергій. Складно підрахувати кількість концертів за два з половиною роки. Їх було багато. Ми граємо в різних форматах.
Подеколи дуже складно викорінювати стереотипні уявлення людей про бандуру та баян.
Якось ми прийшли на перемовини з адміністратором одного відомого київського майданчика, де планували влаштувати перший сольний концерт. Розказуємо про себе, що граємо на бандурі та баяні, у відповідь ми почули: «На чому, на чому? Што ета за самодєятельность?»
Тетяна. Ми це проковтнули. Домовились. Точніше випросили. Щоправда, коли за перші два тижні були розкуплені всі квитки, організатори трохи змінили свою думку про нашу “самодєятєльность”. Врешті решт, після виступу вони телефонували з пропозицією повторити концерт.
Сергій. Так, у людей дуже часто бандура асоціюється з якоюсь шафою, а баян з недоречним старомодним жартом.
Тетяна. Наш “найдорожчий” корпоратив був у Катарі, коли ми розбили наші інструменти. Ми вперше летіли на гастролі й не знали, як правильно транспортувати інструменти. Не було, навіть, в кого запитати про це. От і здали інструменти в багаж.
Моя бандура фактично була навпіл переламана.
Сергій. В мене вийшла з ладу механіка лівої клавіатури. Ми все ладнали за один вечір. Познімали басові струни на бандурі, аби на ній хоча б якось можна було грати. Я ж, тим часом, намагався привести до тями свій інструмент. Нам пощастило, що вдалось впоратись у такій ситуації, і концерт відбувся.
Тетяна: Так, ми намагалися більше співати і навіть танцювати. Ніхто нічого не помітив. Всі були задоволені.
Сергій. Найчастіше нас запрошують, аніж ми шукаємо. Це різні концерти, виступи на фестивалях, програми на радіо. З-за кордону приходять запрошення від української діаспори. Як не дивно, дуже часто закликають приїхати в Росію з концертом. До того ж, у дуже агресивній формі. Звісно, ми їм відмовляємо.
Про творчі перспективи
Сергій. Хотілося б на крутий фестиваль потрапити. Звісно ж, і записати альбом плануємо, але вже з авторською музикою. Ми вже працюємо над цим. Залучаємо молодих композиторів, які пишуть для нас. Маємо декілька композицій на айтюнсі…
Тетяна. Хоча у нас були пропозиції від декількох продюсерів, ми вирішили, що на цьому етапі нам зручніше самостійно вирішувати наші проблеми. Можливо, ми змінимо свою думку, якщо раптом з’явиться авторитетний і порядний менеджер.
Про стосунки в колективі
Сергій. Спочатку я відповідав за організаційні моменти. Але після того, як з моєї провини ми запізнились на літак, ці питання взяла на себе Таня. Їй це значно ліпше вдається. Я ж опікуюсь творчим процесом.
Тетяна. Звісно, без творчих конфліктів не минається. Ми поступово розширюємо свій колектив. Всі дуже творчі та амбіційні. У кожного свій графік, тому складно, навіть, на репетицію всім разом зібратись.
Сергій. Часом нічого не вдається, комусь не подобається ідея, або складно йде процес, але, пересиливши себе, ми починаємо отримувати задоволення від результату. Ми не маємо чітких розписаних партій на концертах. Ми працюємо на глядача. Імпровізуємо, впроваджуємо якийсь інтерактив.
Тетяна. Ба більше – у нас не бувало ще два однакових виконання на концертах. То Сергій почне імпровізувати, або я. Ми спостерігаємо за реакцією публіки, якщо подобається, ми продовжуємо, якщо ні, то починаємо інший твір.
Музикантам, які з нами працюють, подобається такий формат. Кажуть, що такого екстриму, як з нами на сцені, ще не було.
Поради
Тетяна. Дуже важливо знати собі ціну, як артистові, аби тебе поважали. У нас часто були пропозиції на кшталт “пограйте просто так, натомість ми вас пропіаримо”. Спочатку ми погоджувались на таке, але щоразу розчаровувались. Приїжджали, а там ні світла, ні сцени нормальної, тебе виставляють, як нікчемного музиканта. А потім менеджери відразу про тебе забувають. Такі виступи погано впливають на імідж. Звісно, є сенс грати безкоштовно на крутих і статусних фестивалях. Але таке буває дуже рідко.
Сергій. Щойно придумав ідею – відразу реалізовуй якнайшвидше, поки не зникло бажання. А тоді ж відразу треба поділитися своїм результатом: спочатку з батьками і друзями, потім - із ширшою аудиторією. Важливо почути і зробити висновки з відгуків та різної критики. Не боятися і не соромитися свої творчості. Не зволікати, бо потім буде вже ніколи.
Написати коментар