«Тінь Сонця» — тур Україною та інтерв’ю з Сергієм Василюком

Просто зараз триває масштабний всеукраїнський тур гурту «Тінь сонця». І саме час для інтерв’ю з його учасником, лідером та вокалістом Сергієм Василюком.

МУЗИКАНТ.укр: Вашу музику називають по різному, іноді козацький рок, іноді heavy-folk… Чи погоджуєтеся з такими визначеннями?

Сергій Василюк: Думаю, краще, щоб це визначали самі слухачі. Взагалі дуже складно однозначно нас охарактеризувати, тому що наші пісні різні. Наприклад, пісня «Їхали козаки» зроблена досить лайтово, «Громом і вогнем» або наша нова пісня «Закохані вогні» – тут звичайно більше хеві-метал, а «Місяцю мій» – це і готика, і хардкор, і фолк. Виходить, що група – це і хеві, і метал, і рок, і фолк. «Тінь сонця» – це «Тінь сонця», так, як «Океан Ельзи» – це «Океан Ельзи». Нехай слухачі самі визначають, хто ми.

МУЗИКАНТ.укр: Ваша пісня «Меч Арея» – це переспів думи Василя (Живосила) Лютого, чи не так? Розкажіть, як дума перетворилася на одну з найпопулярніших українських рок-композицій?

Сергій Василюк: Так, це наша версія пісні Василя Лютого, наше рок-аранжування. Ми, до речі, не перші, хто переспівував цю пісню, також її співали такі гурти, як «Говерла» і «Гайдамаки». Вперше я почав виконувати її в козацькому таборі для дітей, а потім зрозумів, що це пісня саме для нашого гурту.

МУЗИКАНТ.укр: У складі «Тінь сонця» є особливий інструмент, абсолютно далекий від року – бандура. Як прийшла ідея додати до складу бандуру? Думаю, що це Ваша родзинка. Тепер Ви стали такими собі брутальними українськими метал-кобзарями.

Сергій Василюк: Бандура у нашому складі ще з дві тисячі п’ятого року. До того часу то гітара імітувала звучання бандури, то синтезатор. Та синтезатор у нас був не дуже хороший, і перспектив появи нового (дорогого, якісного) у нас не було. Ми просто вирішили зробити експеримент і взяти у склад бандуру та скрипку. Але скрипка з часом вийшла зі складу і з’являється лише епізодично, а бандура стала незмінною частиною гурту. Бандура розбавляє тяжкий саунд і додає якоїсь особливої нашої фішки в сенсі звучання.

У нашого бандуриста Олега Слободяна дуже хороша фізична підготовка. Він, мабуть, єдиний бандурист у світі, який грає на концертах навстоячки.

МУЗИКАНТ.укр: Хочеться дізнатися більше деталей про Ваші концерти в зонах бойових дій.

Сергій Василюк: Частіше за все я виступав не з гуртом, а сольно з акустичною гітарою. На одному з таких виступів я, окрім того, що співав, також і розповідав про історію протистояння України і Росії протягом минулих дев’ятисот років. Історія – це моє хобі. Історія пояснює причини розколу, історія вчить нас сьогодні.

Їздив навіть на небезпечні локації. Це можливо, коли ти сам з гітарою – можна просто зайти в якийсь гараж і грати. А от виступи з гуртом – це може бути навіть небезпечно через велику гучність звучання. Взагалі там дуже складна обстановка для людей, наприклад, в Авдіївці жителі вже звикли до періодичних обстрілів, і ніхто не панікує, кав’ярні не зачинаються. Ось така, так би мовити, “цікава” ситуація.

Мені жаль, що таке відбувається зараз у нас в країні. Я чесно зізнаюся, що сумую за нашими шанувальниками з Росії. Нещодавно отримав привітання від моїх шанувальників-росіян українською мовою. Там дійсно є люди, які підтримують нашу країну, але їх дуже мало.

МУЗИКАНТ.укр: Як створюються пісні? Все по нотах чи на слух?

Сергій Василюк: Все на слух або імпровізація. У мене немає професійної музичної освіти, але я не буду цим хизуватися, у нас в колективі вона є не в усіх.

МУЗИКАНТ.укр: Як проводите вільний час, яке у Вас хобі?

Сергій Василюк: Люблю природу, люблю велосипед, люблю футбол. Було навіть, що ми нашим гуртом грали у футбол разом, та й було, що дивилися матчі разом. А ще мене дуже цікавить підземний Київ, хочеться на екскурсію, хочеться пройтись тунелями метро. Колись я вже гуляв у закритих станціях метро до їх відкриття.

МУЗИКАНТ.укр бажає хлопцям гарного турне, ще більше фанатів, ще більше фольклору та ще більше драйву!