«Музикант» постійно знайомить Вас з цікавими особистостями музичного світу – різних його напрямків. На цей раз ми розповімо про людину, яка мала забагато пристрастей навіть для 9-ти котячих життів: історія, філологія, класична гітара, етномузикологія, кібернетика…
Україна переживає музичний бум? Безумовно. А чи замислювались Ви про тих, хто це все починав? Чи могли б бути у нас «Океан Ельзи», «ВВ», «O.Torvald», якби, скажімо, Михайло Вербицький колись не написав перший посібник з гри на гітарі? Чи стали б українські пісенні інтонації європейським трендом, якби такі фанати, як герой нашої публікації, не були її відданими фанатами та дослідниками?
Йтиметься про Володимира Леонідовича Гошовського – видатного українського музикознавця, фольклориста, дослідника слов’янської музики, який зробив значний внесок у вивчення музичної культури Закарпаття, надважливої особистості в етномузикології.
Народився Гошовський 25 вересня 1922-го року в Ужгороді, в цікавій родині: його мама була піаністкою родом з Тифлісу (закінчила Празьку консерваторію), батько – юрист із сім’ї священника.
Перші музичні заняття Володимира та трьох його братів відбувалися під пильним наглядом давньої подруги матері Віри Ромишовської – співачки та скрипальки. Отримавши освіту аж в трьох (!) консерваторіях (Тифліська, Празька, Віденська), Ромишовська заснувала приватну музичну школу в Ужгороді, на базі якої вже пізніше, 1946-го року, відкрили Ужгородське музичне училище.
Як зазвичай буває в інтелігентних сім’ях, Володимир вчився грати відразу на трьох музичних інструментах: фортепіано, скрипці, а трохи пізніше і на гітарі. У 1940-му році він, як і колись його мама, вирушає в Прагу, але вступає не в консерваторію, а на історико-філологічний факультет Карлового університету. Тут він вивчав слов’янську філологію та етнографію, арабістику, порівняльне мовознавство, європейські мови та відвідував лекції з музикології.
В 1944-му році, по закінченні університету, Гошовський захистив дисертацію на тему «Етнографічний аналіз творчості М.В.Гоголя», за що отримав звання доктора філософії. Дивним чином знайшовши вільний від інтенсивної наукової роботи час, він професійно опановує гітару! Із неабияким запалом і захопленням він штудіює гітарну літературу в нотному відділі Центральної бібліотеки Праги, а також бере уроки у одного з найкращих європейських гітаристів свого часу – Анхеля Іглесіаса (Angel Iglesias), який перебував тоді в Празі з гастролями.
Музичні заняття Володимира Гошовського та трьох його братів
Здобувши ґрунтовну освіту, в січні 1946-го року Гошовський повернувся в Ужгород, де працював в етнографічному відділі музею. Його пристрасть до музики була настільки сильною та неприборканою, що за два роки він екстерном закінчив Ужгородське музичне училище, і, не зупиняючись на здобутому, – оркестровий факультет Львівської державної консерваторії ім.М.В.Лисенка (в 1953-му році). Неймовірно, але і в Київській консерваторії іспит зі спеціальності «Шестиструнна гітара» він також здав екстерном! Яскравий приклад того, як взаємодіють науковий підхід та любов до музики у досягненні поставленої мети.
Закінчивши всі свої навчання (30-річним!) Володимир Гошовський почав навчати інших. Ось, наприклад, перелік дисциплін, які він викладав: гра на народних інструментах, гармонія, фольклор, три іноземні мови. Проте, Гошовський не став обмежувати себе винятково викладацькою роботою і, на додаток до всього, виступав як гітарист та рецензент (виконавець, який вміє писати рецензії – прибуткова справа для музиканта). В 1971 році в журналі «Советская музыка» була надрукована його ґрунтовна рецензія на знамениту книгу Б.Л.Вольмана «Гітара та гітаристи. Нарис історії шестиструнної гітари».
З 1955-го року у В.Л.Гошовського з’явилась нова пасія. Народна пісня. З притаманною йому пристрастю, він здійснював етнографічну діяльність, і за 10-ть років ним було записано понад 1600 пісень в 60-ти селах Закарпаття та ще декілька сотень – в селах сусідніх областей карпатського регіону.
З 1960-го року він працював у Львівській державній консерваторії ім.М.В.Лисенка. Спочатку на народному відділі, а потім – на посаді доцента кафедри теорії музики та композиції – активно працював над створенням каталогу українських народних пісень. Заснував при консерваторії Кабінет музичної фольклористики (народної пісні), який став помітним центром розвитку української та слов’янської етномузикології в цілому.
Підсумком багаторічної діяльності В.Л.Гошовського у напрямку створення ефективного музично-фольклорного каталогу стала розроблена ним кібернетична система аналізу та каталогізації народних пісень УНСАКАТ (Універсальний структурно-аналітичний каталог), яка була презентована в середині 1970-х.
В 1972-му році Володимир Гошовський отримав ще одну наукову ступінь, на цей раз – кандидата мистецтвознавства (дисертація на тему «Біля витоків народної музики слов’ян: Нариси з музичного слов’янознавства»). Серед його найважливіших наукових робіт також варто назвати «Українські пісні Закарпаття» (1968-й рік).
З 1986-го року жив у Львові, 10-ть років завідував фольклорною секцією Обласної спілки охорони пам’яток історії та культури, заснував спілку «Рідна пісня» при Львівському фонді культури, працював на кафедрі української фольклористики Львівського державного університету та науковим консультантом Львівської наукової бібліотеки ім.В.С.Стефаника НАН України, організував Міжнародну школу кібернетичної етномузикології та музичного карпатознавства.
З іменем В.Л.Гошовського пов’язане становлення українського музикознавства з поглядом у майбутнє.
Написати коментар