Тваринний магнетизм

Наступний інструмент, який привернув увагу колеги і друга МУЗИКАНТ.укр, лідера групи «W.Angel's Conquest», гітариста W.Angel – модель японського бренда Fernandes: її огляд і пропонуємо до Вашої уваги.

На хвилі знайомства з новими для мене брендами та інструментами, я “помацав” другий інструмент від японського бренда Fernandes. Це Fernandes Ravelle Deluxe, одна зі старших моделей у лінійці.

Так склалося, що у світі електрогітар є кілька умовних типів інструментів, що мають своє неповторне забарвлення звука і зовнішній вигляд. Це Stratocaster від Fender, Telecaster (так само від них) і Les Paul від Gibson. Всі сучасні інструменти, так чи інакше, є нащадками одного з цих трьох типів інструментів. Звичайно, трапляються експерименти, що поєднують в собі найкраще з них усіх, але все одно тяжіють за типом звука до одного з них. Інструмент, який потрапив мені до рук на цей раз, є практично прямим нащадком Gibson Les Paul, але, зрозуміло, з власними відмінними рисами.

Перше, що впадає в око – форма корпусу гітари. Вона, скажу щиро, дивна, але при цьому має певну магічну чарівність. Часом дивишся на гітару, вона спершу й не викликає захоплення, оскільки занадто незвично виглядає, але погляд увесь час повертається до неї, щоразу знаходить щось цікаве й привабливе. Так особисто у мене було з Ravelle. На початку ця гітара мені категорично не сподобалась, але роздивляючись інші інструменти, я весь час ловив себе на думці, що постійно повертаю погляд до неї. І з кожним новим поглядом бажання “помацати” цей інструмент все міцнішало. В результаті я осмілів і вирішив пограти на цій гітарі.

Дивна форма корпусу, хоча й виглядає доволі незвично, але в руках виявилась дуже зручною для гри, сидячи в класичній позиції, коли гітара розташована на лівому коліні, немов між ногами. Подібна позиція для класичних Les Paul дещо незручна через округлу зворотну частину корпусу (чи нижню, якщо гітару розташувати вертикально): тут – дуже зручно, дуже ергономічно. Гриф тут не надто “швидкісний”, але при цьому не настільки товстий, як я міг чекати від нащадка Les Paul. Саме так, як мені було б зручно, наскільки це можна сказати про гітару даного типу. Тут потрібне уточнення: я не є великим фанатом гітар такої форми й, хоча безмежно поважаю ці інструменти та тип їхнього звучання, але переваги надаю зовсім іншим інструментам та іншому типові звука. Тим не менш, я з величезним задоволенням пограв на цій гітарі та склав свою думку про неї.

Перше. На цій гітарі потрібно грати. Навіть не так – ГРАТИ! Гітара вимагає якісного звуковидобування і не пробачає погладжування струн, яке так люблять багато наших музикантів. Саме тоді з’являється вся смакота цієї конструкції. З’являється оксамитовий низ, щільний “стусан” і доволі відчутна атака. Через конструктивні особливості цього інструмента, атака тут дещо згладжена, і може скластися враження, що гітара немов “проковтує” її. Це не так, але дійсно на цій гітарі потрібно саме “викрешувати” звук. Дуже допомагає в цьому накладка на гриф із чорного дерева, що додає звукові певну “швидкість” і перкусійність.

Підбір дерева на цій гітарі більш ніж канонічний – червоне дерево: і корпус, і гриф. На корпусі з фронтального боку наявний шар хвилястого клена, що теж додає звукові трохи яскравості. Загалом, звучання вкрай традиційне, але при цьому є й власна відмінна риса. Мені особисто здалося, що, порівняно з «тим самим» Les Paul, тут на дрібочку більше вираженої середини і трохи менше супернизу, що робить звук яскравішим і більш розбірливим. Сустейн у цього інструмента просто “атомний”. Мені дуже сподобалось тягнути ноти з вібрато у стилі Гері Мура (Gary Moore). Також порадувала певна “правильна” гугнявість в тоні, що робило мої спроби зобразити «Still Got The Blues» доволі схожими за звуком на оригінал.

Підбір звукознімачів мені здався не на 100% правильним: все ж таки, на гітари цього типу хочеться поставити щось PAF-подібне, однак, EMG 81-60, встановлені на цьому інструменті, його зовсім не псують, а навіть навпаки – додають певні сучасні фарби, що робить інструмент більш універсальним. Як я говорив раніше, існує популярна думка, що звукознімачі EMG звучать навіть на табуретці та усереднюють звучання будь-якого інструмента, на який вони встановлені. Це не зовсім так. Так, вони можуть допомогти невдалому інструментові звучати рівніше, але при цьому на вдалих інструментах ці звукознімачі відмінно підкреслюють виграшні моменти, що робить їх ще більш помітними. Зрозуміло, що активна електроніка має як шанувальників, так і противників. Я тривалий час грав на таких звукознімачах і вирішив від них відмовитися просто через те, що хотілося спробувати ще щось нове. На цьому інструменті вони звучать дуже органічно, і не виникає бажання терміново все замінити.

Розташування органів керування теж доволі канонічне, за винятком того, що виробник вирішив відмовитися від другої ручки тону, і це, на мій погляд, обґрунтовано у сучасних реаліях.

Корпус гітари доволі товстий, колір приголомшливо красивий, як і малюнок клена. Строга чорна механіка, відмінні звукознімачі, хороша ергономіка (як для інструмента такого типу). Навіть незважаючи на дивну форму корпусу, мені інструмент дуже сподобався. Я не певен, що найближчим часом плануватиму отримати інструмент цього типу, але якщо раптом, то Ravelle буде серед претендентів, поза сумнівами.

1. Відповідність заявленим характеристикам
Все саме так, як і описано. Я не знайшов, до чого причепитися.  

2. Звук
Враховуючи, що цей тип інструментів я не дуже люблю, то – більше ніж добре.

3. Зручність користування 
Цей формфактор інструментів взагалі досить суперечливий в сенсі ергономіки. Але в даному випадку вдалося дуже й дуже непогано.

4. Дизайн 
Мені все ще дивно дивитися на цю форму корпусу. Але в руках – дуже зручно.

5. Надійність 
Тут складно чомусь ламатися, оскільки немає тремоло, а значить – надійність, впевнений, буде “на висоті”.

6. Культура виробництва/якість збірки
Дуже добре. Мені дуже сподобалось.

7. Загальне враження
Відмінний, але дивний інструмент. Безперечно, він має якийсь “тваринний”, я б сказав, магнетизм, коли очам не подобається, а от решта відчуттів спокусливо шепочуть «купи це!» Суперечливість не викликає негативу, навпаки, виникає бажання познайомитися з інструментом поближче.