«Музикант» стежить за цікавими подіями. Так, у Гамбургу вчора відкрили нову філармонію, яку 10 років будували. Це – подія в історії музичного життя не лише Німеччини, але й світу.
Чи є точки дотику між Україною й Німеччиною в світі музики? Звісно є. Назвемо, наприклад, кілька. Так, у другій половині ХІХ століття, після створення київського відділення Імператорського російського музичного товариства (далі – ІРМО), першими диригентами в симфонічних концертах цього відділення були саме німці. Створення професійної музичної школи у цей час взагалі належить іноземцям. У Берліні в Оскара Фріда навчався і Рейнгольд Глієр, який з 1914 по 1920 роки в Києві керував і симфонічним оркестром ІРМТ, і створеним ним же в новій консерваторії оркестром студентів.
Не так давно, у вересні 2015 року, музична агенція Collegium Musicum представила вперше в Україні музику німецького класика ХХ століття Пауля Хіндеміта. Камерна музика цього композитора звучала у Львові цілий тиждень.
У концерті-відкритті оркестр нової філармонії у Гамбургу виконував музику від епохи Відродження до сьогодення, у тому числі твори Бетховена та Вагнера. Твори обох цих композиторів звучали в дореволюційному Києві частіше, ніж нині. А музика Відродження та сучасних композиторів взагалі залишається відомою лише музичним гурманам України… Хоча, прем’єра опери «Тангейзер» у Києві відбулася ще за життя Ріхарда Вагнера – у театральний сезон 1882-1883 років.
Український диригент Кирило Карабиць нещодавно став музичним директором Німецького національного театру та державної капели у місті Веймарі. А львів’янка Оксана Линів є диригентом Баварської державної опери.
І вже завтра, 13 січня, майже в один час, але в різних містах Німеччини, виконуватимуться два твори – «Ран-нан» для 19 струнних і «Мерехтіння» для духових інструментів – українського композитора Людмили Юріної. Більше б таких цікавих збігів!
Написати коментар