Чи відоме Вам ім’я Михайла Івановича Вериківського? Якби людина жила вічно, йому би днями минуло 120 років… Залишаючись «на хвилі» найактуальніших музичних подій в Україні, цього разу «Музикант» завітав у Кременець.
Невипадково Кременець називають «Маленькою Волинською Швейцарією»… У цьому мальовничому містечку, що на території південної Волині, а нині – Тернопільської області, вперше побачив світ польський поет Юліуш Словацький, свого часу його відвідали француз Оноре де Бальзак і угорець Ференц Ліст, тут вчився український письменник Улас Самчук. У цьому місті народився і відомий композитор, диригент, педагог, фольклорист і громадський діяч Михайло Вериківський.
Минулого тижня у Кременецькій обласній гуманітарно-педагогічній академії імені Тараса Шевченка відкрили кімнату-музей митця. Тут – світлини, афіші, ноти… Експозицію в основному складено з матеріалів, які передали народний артист України, режисер, засновник і художній керівник Київського академічного театру драми і комедії на Лівому березі Дніпра Едуард Митницький та викладач Тетяна Вериківська. Вони – близькі родичі композитора і його молодші сучасники.
Разом із ректором академії Афанасієм Ломаковичем відкрив кімнату-музей праправнук Михайла Вериківського, онук акторів Марини Герасименко та Степана Олексенка, молодий актор Костянтин Олексенко. Можливо, невипадково це сталося у день пам’яті Марини Костянтинівни, яку колись Михайло Іванович проводжав у дитячий садок… Між самим Костянтином Олексенком і Михайлом Вериківським (на якого, до речі, праправнук схожий), – майже все ХХ століття... Пам’ять залишається вічною.
Після відкриття музею відбулася всеукраїнська конференція. Весь день говорили про величезний творчий спадок митця, про нього як людину. Також презентовано видання фортепіанних творів і документальний фільм про композитора за матеріалами Кременецького краєзнавчого музею, які частково колись передав сам Михайло Іванович. Сподіваємось, фільм скоро з’явиться в телеефірі.
Кульмінаційним завершенням всіх подій став масштабний концерт у залі старовинної академії, який названо на честь одного з її засновників – Гуґо Коллонтая. Відомо, що колись у приміщенні академії діяв легендарний навчальний заклад ордену єзуїтів. Того вечора тут звучала музика українських композиторів-класиків, звісно, і Михайла Вериківського у виконанні артистів тернопільської філармонії, студентів і викладачів академії, а також – учнів школи мистецтв імені Михайла Вериківського.
Цей день став історичним і для кременчан, і в музичному житті України.
До речі, любов до музики у композитора, мабуть, почалася, все ж таки, з волинської пісні, яку він чув і записував від своєї мами. У своїй творчості Михайло Вериківський втілював ідеї вчителя Болеслава Яворського. Але ще він був контрабасистом і вчився у легендарного чеського маестро Богуміла Воячека, який у 1880-ті роки грав в оркестрі Київського оперного театру.
Відкривайте для себе разом із «Музикантом» сторінки музичної історії України і Волинську Швейцарію. Зробіть свій вибір сьогодні. Можливо, це так само буде контрабас…
Написати коментар